Одеса, 1-7 вересня 2015
Вирішили обов’язково цього року потрапити на море. Довго думали, куди поїхати. Закордон відпав з кількох причин. Якщо коротко: у Андрія весь час переносився термін релізу, тож чітко прив’язатися до певних дат не могли, не хотілося зв’язуватися з візами, час для вильоту був незручний, необхідність трансферу, дуже жарка погода. І тому вибір зробили на користь Одеси. Я там раніше не була так, щоб можна було все-все роздивитися, погуляти, накупатися. І от які враження у мене залишилися.
Готель
Я вибрала готель на букінг.ком, DRK Residence. Готель розташований в самому центрі на вул. Ланжеронівській, це вулиця, паралельна Дерибасівській. Дуже зручне розташування, звідси можна всюди дійти пішки: до порту, 3,6 км до пляжу Ланжерон, 6 км до пляжу Дельфін, не знаю яка саме відстань до Привозу, але туди ми теж ходили пішки, поряд різноманітні кафе-ресторани на будь-який смак і гаманець, а також магазини і супермаркети, де можна купити їжі для перекусів. Готель мені сподобався. Це старий будинок, який викупили турки і довели до ума. У нас був прикольний двоповерховий номер, що саме по собі вже цікаво. Місце сну і дозвілля були рознесені, тож ми не товклися весь час на ліжку, все, як я люблю :)
Ось мої відгуки з букінга, щоб не писати заново:
+ Готель розташований в самому центрі, наступна вулиця після Дерибасівської. Поруч багато кафе, є де поїсти на будь-який смак і гаманець. В готелі привітний персонал, який вставав і вітався при кожній нашій появі. За бажанням можна замовити прибирання номеру. Наш номер був двоповерховий: на першому поверсі були диван, стіл і міні-бар, на другому ліжко і ванна кімната. В ванній кімнаті рушники, гелі-шампуні, також надавали халат і капці. В номері також є міні-сейф, куди можна скласти цінні речі. Інтернет працював стабільно, телевізором ми не користувалися. Є міні-бар (читай: холодильник), але крихітний. Ліжко я замовляла двоспальне, але в номері виявилося два матраци, які весь час роз’їжджалися, але спати було м’яко і комфортно, хороші подушки. В номері є чайник і приладдя для приготування чаю. Можна замовити послуги прання. Є ліфт (будинок 5-поверховий). Незважаючи на спеку, в номері було комфортно завдяки кондиціонеру. Вікна виходили на вулицю, тримати їх відкритими було незручно, через мотоциклістів і гучні машини, а закриті не пропускали сторонні звуки. З вікна гарний вигляд на дахи, спостерігали, як коти ходять по дахах :)
- З каналізації періодично з’являється неприємний запах, так що двері в ванну ми завжди тримали закритими. Звукоізоляція між номерами погана, якось в сусідньому номері шумно святкували щось біля 12ї години ночі, нам було все чудово чутно, і дуже гучно. В душі якась дивна конструкція, що вода витікає по бортику вздовж скла і потрапляє на підлогу ванни, а потім треба думати, що з тим робити. Періодично на підлозі то там, то там бачили довгі волосини, хоча ми з чоловіком маємо коротке волосся. А значить, або з прибиральниці нападало, або з попередніх мешканців залишилося. На першому поверсі номеру було би дуже логічно мати мийку, але її там немає. Якщо плануєте щось перекушувати в номері, то будьте готові, що для цього немає можливостей: тарілок, приборів. Є тільки дві чашки, два стакани і два маленькі блюдечка. Біля ліжка вимикач, який підсвічується синім світлом, і воно, якщо повернутися на бік до вікна, б’є прямо в очі, доводилося завішувати його рушником.
Там же на букінгу є фотки, номер коштував 900 грн/доба. За бронь гроші не беруть, але за оплату карточкою просять +2%.
Пляжі
Це мій перший приїзд в Одесу на довше, ніж декілька годин, тому про пляжі я не знала абсолютно нічого і шукати інформацію про них я почала вже по приїзді. Найближчим до нас виявився Ланжерон, він же і очолив рейтинг найгірших. Там було дуже брудно і огидно. На пляжі ми сидіти не стали, лише злегка окунулися. Також ми були на Ібіці, там платні лежаки, але і це не рятує від бидло-відвідувачів, які, тримаючи айфон в одній руці, паркують бички в пісок поряд з шезлонгом. На Ібіці нас убила дуже голосна тупа музика умц умц умц, і після кількох годин ми вийшли звідти з квадратними головами і скляними очима, і сказали шо більше ніколи. Також ми були на Дельфіні на Табу і Калетон. Система платних лежаків стандартна по всій Одесі, відрізняється тільки ціна, і то на 50 грн. Голосної музики тут не було, але сам пляж перегороджений доріжкою для скутера, тож доводиться хлюпатися на довжині цієї доріжки, а це метрів 50, далі випливати стрьомно, бо є ризик отримати по голові від скутериста, тож туди ми також сходили по разу і вирішили шукати далі. Ще купалися в бухточці, яку Саакашквілі віджав у місцевого князька, там затишно, але в воді багато крупних каменів і виходити з води некомфортно. І наостанок ми з’їздили на нудистський пляж, виявилося, що ми біля нього весь час тусили на інших пляжах, а до цього метрів 50 не дійшли. Там була найздоровіша атмосфера з-поміж усіх пляжів, але це був останній теплий день і передостанній день перед від’їздом. Правда, дно там теж не дуже, камені і галька, а ще вздовж узбережжя біля всіх цих пляжів проходить хвилеріз, така бетонна стіна в воді, пропливати повз яку мені теж було неприкольно.
Ми ще думали поїхати в Іллічівськ або Затоку але обламалися, може десь колись іншим разом.
Їжа
Спочатку було прикольно ходити і пробувати всякі різні кафешки, де ми бували і не бували. Звичайно, на першому місці компот. І їжа ок, і напої, і офіціанти привітні. Тільки в компоті біля вокзалу в останній день Андрію попалась непривітна офіціантка. Франзоль на Дерибасівській: в мідіях попався шматочок скла, звичайно, за них грошей не взяли і зробили знижку, але офіціантка була повністю відморожена, більше туди не ходили. Десь на третій день від кафешок втомилися, захотілося фруктів і якоїсь людської їжі. Андрій купив собі пачку вівсянки і запарював її щоранку, а я їла то круасани з компота, то персики, то бутерброди з чаєм. Вечеряли по-різному. Якось ходили в стейк хаус, їли смачнючий стейк, який був дуже ефектно поданий, а до того офіціант довго і ретельно оформляв замовлення. А інші вечори їли фрукти і пили чай, а ще купили вина і сиру, і вечеряли цим.
Але що було дуже дивно, то це те, що мало де можна було поїсти риби і морепродуктів. Здавалося б, приморське місто, багато риби і в кожному ресторані має бути півменю з рибою, але ні. Мідії і рапани були в принципі всюди, але ніде не було якоїсь самої банальної рибної юшки, і побачити смажену тюльку, дунайку, биточки з тюльки чи якісь цікаві рибні страви -- це було за рідкість. Скоріше можна було побачити лосося і сьомгу, але я їх хіба в Києві не можу поїсти? При цьому на рибному Привозі цієї риби було завались, і зовсім недорого.
Прогулянки
Одеса виявилася чудовим містом для прогулянок, кожного дня ми находжували по 15-20 тисяч кроків, рекорд був 31 тисяча! У них є дивовижна стежка здоров’я, яка тягнеться вздовж моря, де є лавочки і смітники, велодоріжки і тротуар. Там бігають, катаються на велосипеді, роликах і самокаті, і там заборонений проїзд машин крім міні-електробусика. Ми ходили пішки на пляж і з нього, і це було круто!
Привоз
Величезний базар з величезним вибором. Це не одне приміщення, там цілий квартал відведений під торгові ряди. Є одяг і речі, і це нас не дуже цікавило. Є новий привоз, який працює в інший час, ніж основний базар. Є рибні ряди, де є яка хочеш риба, в тому числі оті торговки з горами варених креветок, які можна бачити на численних фото з привозу. І мій улюблений - зал, де продають молочні продукти і ковбаси-м’ясо. Молочні продукти - чого там тільки немає! Молоко, бринза, сир, сулугуні, творог, творог з ряжанки, кефір, сметана, масло, ряжанка, різноманітні запіканки, молозиво. Все дають пробувати, точніше навіть іноді насильно впихають :))) Майже у кожної господині серед іншого стоїть стопка млинців. Від ковбас і м’яс очі розбігаються, слинка тече, все хочеться куштувати і купувати. І одним залом це не обмежується, вихлюпується на вулицю, і вже на вулиці продавці хапають тебе за руки і вкладають тобі в пальці шматочки творога, м’яса, дають пробувати молоко. Ми привезли звідти тюльку, свіжовиловлену і свіжопосолену, 20 см млинців, бринзу, м’ясо, папі рибу. Млинці я заморозила і дістаю час від часу на сніданок, тоді залишається тільки начинку для них зробити - творог з ізюмом змішати чи яблуко натерти.
Назад поверталися на хундаї, але щось мене і на них вже почало закачувати :(
