Моя Вірменія це... Єреван
- тут живе кожен третій вірменин, близько мільйона із трьох з половиною. За межами країни - ще понад сім мільйонів, а вірмени наполягають що й усі 15ть, якщо з нелегалами. Найбільше - в Росії та США.
Площа Республіки ( екс-Леніна)
- місто у якому половина людей, говорить російською, і відповідно підтримує Росію, місто у якому один вірменин запевняв мене, що я жертва американської пропаганди, інший - із заздрістю і повагою слухав про Революцію і демократію. Англійською говорить молодь, але небагато
Середмістя, ближче до центру
- Арарат, який ранками дозволяв на себе подивитися, а після обіду щільно кутався у важкі хмари, ніби грався із вірменами - я ось, поруч, але не ваш. Усі вірмени досі вважають священу гору своєю і мріють про повернення територій. Культ Арарату в усьому - від релігії до назви коньяку.
- мінлива погода: +29 вдень, +15 вночі, шквальний вітер, який налітає за лічені секунди, раптовий дощ, який так само несподівано вщухає.
- місто таксистів. Кожна третя машина на дорозі - із шашками. Таксі тут замість громадського транспорту, за 10 днів я в автобус так і не сіла. Працюють і компанії і приватні таксисти, але майже усі - із лічильником. 600 драм - стартова ціна ( 15 грн). Від нашого готелю за містом, до центра - 10 км, 1200 драм. Їздили зазвичай компанією 3-4 людини, тому майже задарма.
Це не стоянка. Це рух вулицею.
- червоне світло? Нє, не чули. Дорога вільна тоді, коли вирішили перехожі. Спочатку лякалася і слухняно вичікувала, а тоді зрозуміла, що сенсу немає, бо це Вірменія, тут ніхто не обурюється і не сигналить.
- сірі будинки. Хочеться спершу взяти ганчірку і відмити місто від пилу. Його тут немає, але сірий асфальт і сірі будинки складають враження недобудови, ніби роботу здали достроково, недофарбувавши стіни. Інколи трапляються споруди із традиційного місцевого туфа, які трохи урізнобарвлюють вулиці
Хочеться взяти пензлики і розфарбувати. Опера, між іншим, самісінький центр міста
типовий будинок приватного сектору
це теж вхід до будинку
такі будинки, до речі, можна побачити в українському Славутичі, у вірменському кварталі
Це - Славутич)
- і навпаки: яскравий вечірній центр, світло-музичні фонтани перед Музеєм історії ( на кшталт вінницьких), неймовірні вогні на будинках і довкола центрального міського басейну
- жебраки. Їх тут багато всюди. Не соромляться підійти із протягнутою рукою, коли ти обідаєш у кафе просто неба чи залізти у кадр, коли ти фотографуєшся. Якщо даєш дрібні - чіпляються і просять ще, бо "вдома 4 дітей". Більш винахідливі і охайні на вигляд дають тобі іконку на пам"ять про найстаріше християнське місто, а коли взяв до рук просять 1000 драм вдячності.
- "совок": ліпнина у вигляді серпа і молота над дверима Парламенту, станції метро ідентичні старим київським, пам"ятник "Матері-Вірменії", аналог київської "Батьківщини-Матері" - звісно, із вічним вогнем у підніжжя. Інколи трапляються раритетні автомати на кшталт "Баскетбол".
Ліпнина над дверима
В єреванському метро продається їжа і стоїть автомат, де можна купити шоколадки чи печиво.
Вартість проїзду - 100 драм ( 3 грн)
отаке от стоїть у парку
- фонтани із питною водою. Їх тут майже як у Венеції. Певно, оцінити їх можна влітку, коли 40 градусна спека по обіді змушує місто вимирати на кілька годин.
Далі буде
Площа Республіки ( екс-Леніна)
- місто у якому половина людей, говорить російською, і відповідно підтримує Росію, місто у якому один вірменин запевняв мене, що я жертва американської пропаганди, інший - із заздрістю і повагою слухав про Революцію і демократію. Англійською говорить молодь, але небагато
Середмістя, ближче до центру
- Арарат, який ранками дозволяв на себе подивитися, а після обіду щільно кутався у важкі хмари, ніби грався із вірменами - я ось, поруч, але не ваш. Усі вірмени досі вважають священу гору своєю і мріють про повернення територій. Культ Арарату в усьому - від релігії до назви коньяку.
- мінлива погода: +29 вдень, +15 вночі, шквальний вітер, який налітає за лічені секунди, раптовий дощ, який так само несподівано вщухає.
- місто таксистів. Кожна третя машина на дорозі - із шашками. Таксі тут замість громадського транспорту, за 10 днів я в автобус так і не сіла. Працюють і компанії і приватні таксисти, але майже усі - із лічильником. 600 драм - стартова ціна ( 15 грн). Від нашого готелю за містом, до центра - 10 км, 1200 драм. Їздили зазвичай компанією 3-4 людини, тому майже задарма.
Це не стоянка. Це рух вулицею.
- червоне світло? Нє, не чули. Дорога вільна тоді, коли вирішили перехожі. Спочатку лякалася і слухняно вичікувала, а тоді зрозуміла, що сенсу немає, бо це Вірменія, тут ніхто не обурюється і не сигналить.
- сірі будинки. Хочеться спершу взяти ганчірку і відмити місто від пилу. Його тут немає, але сірий асфальт і сірі будинки складають враження недобудови, ніби роботу здали достроково, недофарбувавши стіни. Інколи трапляються споруди із традиційного місцевого туфа, які трохи урізнобарвлюють вулиці
Хочеться взяти пензлики і розфарбувати. Опера, між іншим, самісінький центр міста
типовий будинок приватного сектору
це теж вхід до будинку
такі будинки, до речі, можна побачити в українському Славутичі, у вірменському кварталі
Це - Славутич)
- і навпаки: яскравий вечірній центр, світло-музичні фонтани перед Музеєм історії ( на кшталт вінницьких), неймовірні вогні на будинках і довкола центрального міського басейну
- жебраки. Їх тут багато всюди. Не соромляться підійти із протягнутою рукою, коли ти обідаєш у кафе просто неба чи залізти у кадр, коли ти фотографуєшся. Якщо даєш дрібні - чіпляються і просять ще, бо "вдома 4 дітей". Більш винахідливі і охайні на вигляд дають тобі іконку на пам"ять про найстаріше християнське місто, а коли взяв до рук просять 1000 драм вдячності.
- "совок": ліпнина у вигляді серпа і молота над дверима Парламенту, станції метро ідентичні старим київським, пам"ятник "Матері-Вірменії", аналог київської "Батьківщини-Матері" - звісно, із вічним вогнем у підніжжя. Інколи трапляються раритетні автомати на кшталт "Баскетбол".
Ліпнина над дверима
В єреванському метро продається їжа і стоїть автомат, де можна купити шоколадки чи печиво.
Вартість проїзду - 100 драм ( 3 грн)
отаке от стоїть у парку
- фонтани із питною водою. Їх тут майже як у Венеції. Певно, оцінити їх можна влітку, коли 40 градусна спека по обіді змушує місто вимирати на кілька годин.
Далі буде