Балада про капець
- Океане-Океане - ти сильний і могутній, забрав ти до себе друга мого вірного Капця Лівого із славетного роду Рібооків-Адідасенків.
- А ти, зухвале хлопчисько, чому лізеш до мене без дозволу мого величного, гніваєш мене і хвилі мої дошками-сьорфами лоскотиш?
- Могутній Океане, сьогодні повернуся я на чужбину-Вашингтоншину, там холодно і нема тебе славетного. Сумно мені стало, ос зухвало і вліз я у хвилі твої морські.
- Ну то будь щасливий, хлопчисько, що я забрав лише твій капець, а не тебе самого.
- Океане-Океане, володарю Атлантичний, то в мене непрості Брати Капці, а пам'ять про мою Батьківщину далеку, родіну істаричну, край Запорізький-Січовий і гламурний магазин "Мегаспорт".
- Ну то добре, слухай мене - твого капця я не брав, запитай ліпше у Сонечка Ясного, воно скрізь світить і все бачить, може скаже воно, де подівся друг твій вірний Капець Лівий із славетного роду Рібооків-Адідасенків.
- Сонечко Ясне, ти скрізь світиш і все бачиш, скажи мені любе, де лежить друг мій вірний, Капець чарівний. В аваріях він був - на гальма тиснув, колісниці німецькі та японські не таранив, мене він скрути фінансової виручав, над морями-океанами та землями-чужбинами літав і дів карооких та темночолих вабив, від вражин-гопів злих у Одесі по пляжу бігав - мене рятував, до Вірмен-кухарів Запорізьких мене ходив поїсти смачно. Не можу я без нього поїхати, друга вірного лишити.
- А ти, зухвале хлопчисько, чого під мене мостився, кремом-чарівним від засмаги на 70 одиниць не мазався? Тепер бігай по берегу і шукай, не скажу тобі де твій друг-Капець лежить.
- Капцю мій Капцю, Капцю Правий, Капцю чарівний, друг мій вірний із славетного роду Рібооків-Адідасенків, лети мій любий у хвилі, шукай брата твого рідного, Капця Лівого, океаном политого, піском обліпленого, Сонечком Ясним обпаленого. Бо вже час підходить машину-колісницю японську у рентал здавати, із мужніми богатирями-лицарями на чекіні вітатися, Браму Рентгенівську-Заморську проходити, і сідати у диво-дивне Літак-Боїнг та летіти назад на чужбину-Ващингтонщину.
- Не тут ти шукаєш брата мого рідного, Хазяїн неуважний. Океан Могутній брата мого, Капця Лівого, хвилями поливав, Сонечко Ясне промінями своїми палило, але Вітер-Брехунець - змій теплий і тропічний схопив брата мого і поніс його до Сестер Пальм Заморських. Йди до них і розпитуйся але чемним будь.
- Сестри Пальми Заморські, Сестри Пальми красиві, Пальми Кокосові, Пальми Бананові, Пальми Королівські! Вітер-Брехунець окаянний вас по морю носить, на землі заморські висаджує, діточок ваших Кокосів і Бананів об Матінку Землю розбиває-плющить. Я ж Вас не ображав, діточок Ваших не крав, чемно на Вас свої плавки сушив, Землю Матінку навколо Вас поливав. Скажіть мені, Сестри Пальми, чи не бачили ви друга мого вірного, Капця Лівого із славетного роду Рібооків-Адідасенків?
- Бачили ми друга твого, Капця Лівого, гість далекий, гість неуважний. Вітер-Брехунець окаянний його із Матінки Землі підняв, над колісницею твоєю японською проніс і кинув до нас, он під ту сестру нашу, Пальму-Кокосову. Ти його забери, у колісницю сідай, із богатирями чемно вітайся, Браму Браму Рентгенівську-Заморську проходь, сідай у диво-дивне Літак-Боїнг і лети назад на чужбину-Ващингтонщину. А як будеш там на ринку невольницькому у магазині заморському-супермаркеті - передай діточкам нашим Кокосам і Бананам, як сумуємо ми за ними-рідними, у неволю заморськими транснаціональними корпораціями забраними. А на тому - бувай.
Послухався я Сестер Пальм Заморських, Сестер Красивих і пішов до Сестри Пальми-Кокосової, а там і друг мій вірний Капець Лівий, лежить і мені посміхається хазяїна свого чекає. І не було моєму щастю межі-границі, бо і пам'ять про край Запорізький-Січовий тепер маю і на 20 баксів заморських-американських не поліняю.
На тому казці кінець, а хто читав - тому нема шо дєлать молодець.