Посттеатральне
Коли мені було 6 років, мені дуже подобався Анатолій Хостікоєв Пам"ятаю, як була на "Енеїді", а після вистави у своєї єдиній святковій блакитній сукні боязко подалася на сцену за автографом. Той чоловік був великим і волохатим, і в ньому було щось несамовите. Якщо зараз це якось пригадати з відстані більш, ніж 20 років, то мені здається, що саме таким я уявляла собі «справжнього» чоловіка. Хоча які там уявлення про чоловіків можуть бути в 6-річної дівчинки?
Коли пригадую собі «ідеальних» чоловіків з мого дитинства, то не можу знайти між ними майже нічого спільного. Хіба що те, що кожен з них був яскравим, цікавим, зі своїм особливим шармом. Це все, в порівнянні зі мною, були дорослі дядьки. І саме з їхньої поведінки я моделювала (як зараз собі думаю) свої очікування до мого майбутнього чоловіка, чи то пак чоловіка, якому я б хотіла сподобатись.
Сьогодні я знову втрапила на виставу з Хостікоєвим в головній ролі. Він більше, ніж на 20 років старший, а мій чоловік зовсім на нього не схожий (хоч теж великий, трохи волохатий і має в собі щось несамовите) Думаю, більшість жінок вийшли з вистави досить задоволені, а мені було трохи мало динаміки, тому я активно думала про чоловіків, які відіграли важливу роль у моєму житті. Я зрозуміла, що ці всі очікування насправді стосується мене, мого внутрішнього стандарту самої себе. Найважливіше, що дали мені мої дитячі захоплення - це прагнення самобутності і внутрішньої незалежності, прагнення бути цікавою. Це прагнення поступово змінює свій вектор: бути цікавою для чоловіка, бути цікавою як чоловік, бути цікавою для себе.
Коли пригадую собі «ідеальних» чоловіків з мого дитинства, то не можу знайти між ними майже нічого спільного. Хіба що те, що кожен з них був яскравим, цікавим, зі своїм особливим шармом. Це все, в порівнянні зі мною, були дорослі дядьки. І саме з їхньої поведінки я моделювала (як зараз собі думаю) свої очікування до мого майбутнього чоловіка, чи то пак чоловіка, якому я б хотіла сподобатись.
Сьогодні я знову втрапила на виставу з Хостікоєвим в головній ролі. Він більше, ніж на 20 років старший, а мій чоловік зовсім на нього не схожий (хоч теж великий, трохи волохатий і має в собі щось несамовите) Думаю, більшість жінок вийшли з вистави досить задоволені, а мені було трохи мало динаміки, тому я активно думала про чоловіків, які відіграли важливу роль у моєму житті. Я зрозуміла, що ці всі очікування насправді стосується мене, мого внутрішнього стандарту самої себе. Найважливіше, що дали мені мої дитячі захоплення - це прагнення самобутності і внутрішньої незалежності, прагнення бути цікавою. Це прагнення поступово змінює свій вектор: бути цікавою для чоловіка, бути цікавою як чоловік, бути цікавою для себе.