( Read more... )

“Людина усвідомила собі, що в неї є душа, тоді, коли вигадала
подушку”, - сказав Джалапіта.

Джалапіта так часто ходив думати в парк, що понадумував цілі місця
в повітрі. Ці місця висіли в парку, як велетенські гриби, і кожен, хто проходив
повз них, набирався думок Джалапіти.

Есть в этом слове нечто притягательное, слабый отзвук флейт несбывшегося, вкус липкой ириски, запретной и оттого самой сладкой на свете. Помните? Хоа-а-анга… пьянит аромат жасмина, самовольно вторгаясь в соленый запах моря, южное солнце, одичалый демон зноя, сыт на рассвете и легко касается вашей кожи мириадами теплых пальцев, мурлыча на весь ( Read more... )

( Read more... )

( Read more... )

"...В жарком, липком июле ты где-то, бог уж знает где, раздобудешь ее. Красивую, разноцветную, с колесиками и специальной штуковиной сбоку, на которую по идее должен крепиться большой полосатый зонт от солнца. Зонта у нас не будет, и мы повесим туда большущий колокольчик, чтобы нас было слышно издалека. Замечательная тележка для мороженого у нас ( Read more... )

чужие дети, чужие путешествия- но, не удержался


( Read more... )

( Read more... )

СОНЯЧНО


( Read more... )

Мушлі затримали в розлогому диханні
Приливи і відпливи,
Чайкували в безпечному небі птахи
Маленькими камінцями гальки…

Тоді вночі під подушку прийшло море,
Серце хлюпалося в скелясті береги.
Заблукані душі пружинили на лазурному батуті
І Застигали мільярдом бризк
Над хвилями…
Можна було знову бути дітьми і сміятися сонячно
І забувати вихід з лабіринтів, що ( Read more... )