(no subject)
На вихідних знову були на Майдані: місця буремних подій зими 2013-2014 хотіла побачити кума Аня, яка приїздила на концерт ОЕ.
Поки Аня фоткала барикади та палатки, до нашої маленької компанії приєднався мужчинка, який брав участь у подіях 18-20 лютого на Майдані, а також воював на Грушевського. Змусив мене сфоткатись у трофейній касці луганського "Беркуту")))
Розповідав, як під час розстрілу на Інститутській витягував пораненого активіста, але ближче до готелю Козацький цього активіста добив снайпер, і його забризкало кров’ю. Також снайпер влучив і в нього, але бронік врятував його життя - він і досі, до речі, ходить у тому бронежилеті. Але куля снайпера влучила в ногу - одна куля в верхню частину ноги, інша в ікру. Йому пощастило вижити, хоча ногу лікує до сих пір. Каже, що збирається на Схід, але тільки коли відновить фізичну форму і повністю вилікується. Попросив 10 грн на цигарки і признався, що вже скільки часу пройшло, а на Майдані досі буває часто: "випиваю 100 грамів і тягне мене сюди".
Далі ми пішли вже без компанії активіста на Грушевського. І якщо про Майдан можна сказати, що барикади і палатки на ньому виглядають наразі досить бутафорно, то враження від Грушевського протилежні. Зараз вулиця блищить чистотою: бруківку відновили, вхід до стадіону Лобановського причепурили, краса! І це дивно, що вулиця з такою історією протистоянь гола від цієї історію. Я читала, що на Майдані планують на місці знятої бруківки покласти нову, але іншого кольору - щоб було видно місця, де ї знімали під час протистоянь. Думаю, щось подібне варто було б зробити і на Грушевського. Сподіваюсь, що там все-таки буде якийсь пам’ятний знак про Євромайдан.
Поки Аня фоткала барикади та палатки, до нашої маленької компанії приєднався мужчинка, який брав участь у подіях 18-20 лютого на Майдані, а також воював на Грушевського. Змусив мене сфоткатись у трофейній касці луганського "Беркуту")))
Розповідав, як під час розстрілу на Інститутській витягував пораненого активіста, але ближче до готелю Козацький цього активіста добив снайпер, і його забризкало кров’ю. Також снайпер влучив і в нього, але бронік врятував його життя - він і досі, до речі, ходить у тому бронежилеті. Але куля снайпера влучила в ногу - одна куля в верхню частину ноги, інша в ікру. Йому пощастило вижити, хоча ногу лікує до сих пір. Каже, що збирається на Схід, але тільки коли відновить фізичну форму і повністю вилікується. Попросив 10 грн на цигарки і признався, що вже скільки часу пройшло, а на Майдані досі буває часто: "випиваю 100 грамів і тягне мене сюди".
Далі ми пішли вже без компанії активіста на Грушевського. І якщо про Майдан можна сказати, що барикади і палатки на ньому виглядають наразі досить бутафорно, то враження від Грушевського протилежні. Зараз вулиця блищить чистотою: бруківку відновили, вхід до стадіону Лобановського причепурили, краса! І це дивно, що вулиця з такою історією протистоянь гола від цієї історію. Я читала, що на Майдані планують на місці знятої бруківки покласти нову, але іншого кольору - щоб було видно місця, де ї знімали під час протистоянь. Думаю, щось подібне варто було б зробити і на Грушевського. Сподіваюсь, що там все-таки буде якийсь пам’ятний знак про Євромайдан.