мій бог напевно є сонцем
дихай
я видихаю сонце
воно обпікає мій язик
навчаючи мене мовчанню
воно лоскоче мої губи
і вони стають червоними і гарячими
воно стікає підборіддям шиєю
збирається у западинці між ключицями
лишаючи яскраві білі лінії
воно всотується у повітряні кульки літнього простору
схожі на кульбабу чи бензольні плями
і сяє
.........сяє
................сяє
........................яє
...............................я_є
...........................................є .
воно облизує мене золотим язиком
веде вологими губами по шкірі
залишаючись на тілі моєму
вогким пилком рідкого світла
солодким гірким на смак [...]
і мене - немає
я видихаю музику
вона здається такою живою
ніби у неї хворе серце
ніби у неї тонкі довгі пальці
якими вона любить перебирати волосся
ніби у неї хриплий зірваний голос
який так хочеться слухати у темряві
ніби у неї збиті стомлені ноги
які знають усі дороги-лінії долі світу
вона здається такою живою
ніби от-от помре [...]
і стане вічною
я видихаю ... [...]