Sep 27, 2006 13:43
В моєму житті траплялося чимало людей, які з усією впевненістю могли стверджувати, що вони почуваються вільними від усіх матеріальних і нематеріальних речей, які зазвичай сковують людину. Мовляв, я вільний від усього, а ви собі як хочете; і що цікаво, що загубити цю так звану свободу ці люди боялися більше за все на світі. Нещодавно мені спало на думку: а чи ми дійно у сьогоднішньому суспільстві можемо бути по-справжньому ВІЛЬНИМИ? Чи бути вільним у сучасному розумінні - це міф? Але ж справді, ви подумайте - якби ми ходили босоніж, із розпатланим волоссям, у леопардових шкурах та із саморобною битою в руках і щоночі спали під відкритим небом, а на ранок збиралися на пошук їжі, то ми себе дійсно могли б вважати цілком вільними людьми.
А про яку свободу моє йти мова, коли навіть наш день подріблений на стільки нюансів, без яких своє життя важко уявити пересічній людині. Заплатити за телефон, Інтернет, бо через тиждень його відключать. Залити бензин у авто, бо через 10 хвилин він просто зупиниться серед дороги. Зарядити батарею мобільного телефону, бо через годину "мобіла" вимкнеться. І т.д., і т.п.
У цьому світі суцільних обов"язків неможливо бути настільки вільним, наскільки нам би хотілося. То чого боятися народження дитини, вуз Гіменея (себто шлюбу)? Це лише обов"язок, який людина вирішує брати чи не брати на себе у певний період свого життя.
Не знаю чому, але мені чомусь смішно, коли я бачу, що людина все життя гарячково шукає свободи, сподіваючись, що вона, свобода, здатна їй полегшити життя. Коли когось кохаєш, любиш, коли про когось дбаєш, вільним бути неможливо...
уривки думок