Спецназ Його Величності
Вашій увазі пропонується черговий зразок Сізіфової праці - мій скорочений переклад з польської Вікіпедії (оскільки у російській та українській така стаття відсутня) статті про британських командосів.
Commando Memorial − пам’ятник на честь командосів біля Spean Bridge у Шотландії, відкритий у 1952 р.
Commando − британські формування спеціального призначення. Перші підрозділи такого типу було створено з ініціативи В. Черчілля у 1940 р. з числа вояків британської армії. З 1942 р. почато формування підрозділів командосів Королівської морської піхоти (Royal Marines) та Королівського флоту (Royal Navy). Commando являлися основою британських спеціальних сил під час ДСВ, воюючи в Європі, Африці та Азії. На початку війни застосовувалися для рейдових та диверсійних операцій, покликаних непокоїти та сковувати сили Вісі. З часом їхня роль почала змінюватися і з кінця 1943 р. командоси стають легкою штурмовою піхотою, що спеціалізується в десантних операціях, взаємодіючи з фронтовими підрозділами. Стали взірцем для створення аналогічних формувань в інших державах, а слово «командос» стало синонімом вояка спеціальних сил. Після війни більшість підрозділів Commando були ліквідовані, за винятком трьох, що існують досі у складі 3 Commando Brigade (Королівська морська піхота) та виконують роль сил швидкого реагування Об’єднаного Королівства.
Командоси Армії
Заснування. 4 червня 1940 р. була завершена евакуація Британського експедиційного корпусу з Дюнкерку. Через кілька днів останні підрозділи союзників відступили з-під Нарвіка. Узбережжя континенту від Норвегії до Іспанії контролював ІІІ Рейх. Британський прем’єр Вінстон Черчілль, виступаючи 4 червня в парламенті, заявив, що, попри поразки, не слід обмежуватися обороною Британських островів, просто чекаючи на німецьке вторгнення. Наступного дня у листі до начальника Імперського Генерального штабу він писав: «Слід приготувати спеціальні операції вишколених атакуючих підрозділів, які можуть запровадити режим терору на території, зайнятій ворогом. Чекаю, що начальник Штабу надасть мені пропозицію щодо засобів для проведення енергійних та безперервних наступальних дій проти усієї берегової лінії, окупованої німцями, які б залишали за собою слід з німецьких трупів».
Дізнавшись про наміри Черчілля, підполковник Дадлі Кларк (Dudley Clarke), офіцер ІГШ, ввечері 4 червня розробив початковий проект створення з відібраних вояків невеликих, спеціально підготованих підрозділів, чиїм завданням було б здійснення рейдів та диверсійних операцій на окупованих німцями територіях. Кларк, що народився у Південній Африці, назвав їх «Commando», беручи за взірець бурські підрозділи (т.зв. Kommandos), які під час ІІ бурської війни завдали серйозних втрат британцям.
Задумка була швидко схвалена Черчіллем і вже 8 червня при Міністерстві війни було створено секцію МО 9, якій доручили формувати Commando та готувати рейди. Перша акція була проведена вже 24 червня в околицях Булон-сюр-Мер (операція Collar), наступна - 14 липня на Джерсі (операція Ambassador). Рейд під Булон не справдив сподівань та відіграв тільки пропагандистську роль, а рейд на Джерсі завершився цілковитою поразкою. Попри це Черчілль, що був гарячим прихильником командосів, запровадив 17 липня посаду директора Об’єднаних Операцій, яку посів адмірал Роджер Кейс (Roger Keyes). Останній незабаром створив Командування Об’єднаних Операцій, яке відповідало за десантні, рейдові й диверсійні операції на окупованих ворогом територіях та якому підпорядковувалися підрозділи Commando.
Нашивка Об’єднаних Операцій, яку з 1942 р. носили на рукавах мундирів в усіх підрозділах Commando
Формування. Перших командосів набирали з Окремих Рот (Independent Companies, диверсійні підрозділи, які створювалися для норвезької кампанії з добровольців з Територіальної армії) та з числа добровольців з різних підрозділів регулярної британської армії. Було створено на Британських островах 11 підрозділів (Commando) чисельністю бл. 500 осіб (= слабкому батальйону піхоти) та три підрозділи (мали менше, ніж по 400 осіб) під номерами 50, 51, 52 в Єгипті з числа добровольців з підрозділів, що дислокувалися на Близькому Сході. У листопаді 1940 р. командосів з островів об’єднали з Окремими Ротами, створивши з них п’ять Батальйонів спеціальної служби (Special Service Battalions), які увійшли, за винятком 12 Commando, до складу Бригади спеціальної служби (Special Service Brigade) під командуванням Чарльза Гайдона (Charles Haydon). Однак 1100-особові батальйони були надто громіздкими й вже у березні 1941 р. були ліквідовані. Натомість створили 11 Commando, які налічували бл. 450 осіб, перебували під командуванням підполковника та складалися з 5 рот (troops), в кожній з яких служило 3 офіцера та 62 вояка.
У 1942 р. до БрСС, якою з березня командував полковник Роберт Лайкок (Robert Laycock), додали два підрозділи, сформовані з вояків Королівської морської піхоти (КМП) та найбільшу з усіх Commando - 10-ту (Міжсоюзницьку), в якій служили добровольці з окупованих держав та біженці з ІІІ Рейху (переважно євреї). Наступного року створили ще 6 Commando КМП. Оскільки призначення командосів змінилося, зазнала змін і структура. Замість бригади створили Special Service Group (командувач - генерал-майор Роберт Стурджес, Robert Sturges), якій підпорядковувалися чотири бригади, в кожній по 4, а в 4-й - 5, Commando. Окремі Commando налічували по 460 осіб: командування (з приданим взводом зв’язку), 6 рот (у т.ч. 1 - важкого озброєння). Оскільки командоси недолюблювали термін Special Service через співпадіння абревіатури з німецькими СС, у грудні 1944-го SS Group перейменували на Commando Group, а бригади - на Commando Brigades.
Вишкіл. Командоси були добровольцями, що погодилися на «службу спеціального характеру за небезпечних умов». Вони отримували вищу за регулярні підрозділи платню. Їх не примушували дотримуватися суворої дисципліни та сліпо керуватися правилами, натомість заохочували до проявів власної ініціативності та здатності діяти індивідуально.
Спочатку кожна з Commando сама забезпечувала підготовку своїх вояків, хоча багато з них відбули до того курс у заснованій в травні 1940 р. Irregular Warfare School у шотландському селі Lochailort біля Fort William. Десантна підготовка провадилася у No. 1 Combined Training Centre в Inveraray. З березня 1942 р. підготовку усіх командосів централізовано проводили у спеціально створеному Commando Basic Training Centre (Commando Depot) в замку Ахнакаррі (Achnacarry), де комендантом був підполковник Чарльз Ваугхан (Charles Vaughan). Крім того, полярний, гірський та гірськолижний вишкіл провадився в Commando Mountain & Snow Warfare Training Camp, створеному в 1942 р. в Braemar. Тут заняття вели двоє відомих альпіністів - комендант Френк Смит (Frank Smythe) та головний інструктор Джон Гунт (John Hunt). З 1943 р. цей табір, в рамках підготовки до висадки в Нормандії, перенесено до валійського Llanrwst, а потім до корнуельського St Ives, де головна увага приділялася подоланню кліфів - приморських скель.
Навчання командосів було незвично важким, його мусив пройти кожен новий командос без огляду на ранг (тих, що не здолали, відправляли назад до рідної частини). Він включав, зокрема: фізичну підготовку, марші на довгі відстані, скельну та гірську підготовку, обслуговування веслових та моторних човнів, усі аспекти морського десанту, навігацію та орієнтування на місцевості, тактику, маскування, пересування та бій вночі, рукопашний бій, бій у місті, роботу з вибухівкою, керування мотоциклами, легковими та вантажними автомобілями, обслуговування радіостанції, техніку виживання. З 1943 р. до вишколу додали взаємодію з артилерією та тактичною авіацією, спільний бій двох і більше Commando, співпраця з регулярними підрозділами, у т.ч. з бронетанковими.
До кінця війни в Ахнакаррі пройшли вишкіл бл. 25 тисяч командосів з Великої Британії та союзницьких держав (у т.ч. американські рейнджери).
Евакуація пораненого командоса під час операції Archery
Бойові дії. 1940-41. Спочатку, окрім рейдів на Булон та Джерсі, через брак достатньої кількості десантних кораблів, командоси були розосереджені по узбережжю на випадок німецького вторгнення. Згодом Кейс наказав перейти до більш активних дій. У березні 1941 р. відбувся перший з серії більших рейдів - т.зв. рейд до норвезьких Лофот (операція Claymore). Близько 500 командосів з 3-ї та 4-ї Commando знищили 11 фабрик, затопили 10 кораблів, здобули документацію Енігми та взяли 225 полонених ціною одного власного пораненого. Ця операція була визнана взірцевою, але в Р. Кейса почався конфлікт з Комітетом начальників штабу, а у Міністерстві війни було потужне антикомандосівське лобі. У жовтні 1941 р. директором Об’єднаних Операцій став лорд Луї Маунтбаттен (Louis Mountbatten), який завдяки походженню та дружбі з Черчіллем добився виведення КОО з підпорядкування КНШ та отримав додаткові засоби для своїх підлеглих. Вже у грудні було проведено два великі рейди до Норвегії (операції Anklet i Archery), які закінчилися великим успіхом - знищено портову інфраструктуру, берегові укріплення, заводи, а також захоплено полонених. А найголовніше те, що Гітлер запідозрив, що саме Норвегія стане об’єктом майбутнього вторгнення союзників та перекинув туди значні сили (наприкінці війни там було 400 тис. німецьких вояків).
Командоси не обмежувалися Західною Європою - на початку 1941-го 51 та 52 Commando успішно діяли проти італійців в Ефіопії та Еритреї. Незабаром до Єгипту з метрополії прибули 7-а, 8-а та 11-а Commando, які разом з 50-ю та 52-ю звели в оперативну групу «Layforce», названу на честь командира - полковника Р. Лайкока. Для дезінформації 7-у перейменували на батальйон «А», 8-у - на «В», 11-у - на «С», а 50-у та 52-у - на «D».
У квітні «А» мав невдалий рейд на лівійську Бардію, втративши бл. 70 людей. У травні «А», «В» і «D» втратили 75% особового складу, прикриваючи евакуацію військ союзників з Криту, а «С» брав участь у зайнятті французького Лівану. 9 червня він здобув ціною 120 життів своїх вояків стратегічну переправу на р. Літані. У липні рештки «В» воювали під Тобруком. Відтак з залишків Layforce, а також з 51-ї Commando, розташованих у регіоні підрозділі SAS i 1 Special Boat Section за вказівкою Черчілля створили Middle East Commando.
У листопаді MEC провела операцію Flipper, одним з елементом якої мало бути захоплення штаб-квартири Роммеля. Завершилося це фіаско - Лайкок ледве уникнув полону, а керівник групи захоплення підполковник Джефрі Кейс (Geoffrey Keyes, син Р. Кейса) загинув. Він був посмертно нагороджений Хрестом Вікторії, це був перший командос, якому надали цей орден. Наступного року МЕС розпустили, а його кадри перейшли до інших спецпідрозділів, що діяли в Північній Африці.
1942. Цей рік став відомий, як «рік великих рейдів». Під кінець лютого частина 12-ї Commando прикривала евакуацію роти «С» з 2-го повітрянодесантного батальйону під час захоплення радарної станції під Bruneval у Франції (операція Biting). Ціною мінімальних втрат, було отримано цінну інформацію про новий німецький радар Würzburg. Це була класична спільна операція - тут співпрацювали Королівські флот та ВПС, десантники і командоси. Її визнають одним з найуспішніших британських рейдів у ДСВ.
Поранені командос, захоплені в полон у Saint-Nazaire (28 березня 1942)
У березні відбувся сміливий рейд на французький порт Saint-Nazaire, який згодом назвуть «найбільшим рейдом усіх часів». Його метою став великий сухий док, здатний умістити лінкор «Тріпіц». В акції брали участь бл. 250 командосів (переважно з 2-ї Commando), 18 кораблів та 60 бомбардувальників. Док було знищено, але британці понесли важкі втрати в людях та кораблях. За цю операцію надали 5 Хрестів Вікторії - рекорд під час ДСВ.
У травні, під час вторгнення на Мадагаскар, 5-а Commando брала участь в успішному штурмі на порт Дієго Суарез, в ході якого було здобуто дві батареї берегової артилерії, а також підрозділ французьких колоніальних військ і роту Іноземного легіону.
19 серпня 3-я та 4-а Commando брали участь у найбільшій операції Командування Об’єднаних Операцій - в рейді на Дьєп. Метою командосів були батареї берегової артилерії, умовно позначені як «Гесс» та «Геббельс», які знаходилися на флангах десанту. 4-а Commando знищила 8 гармат батареї «Гесс» та бл. 150 німців. Натомість десантні баржі з вояками 3-ї Commando були атаковані німецькими кораблями, тож до мети досягли тільки 20 командосів. Вони не могли знищити батарею «Геббельс», але своїм обстрілом перешкоджали німецьким артилеристам успішно знищувати кораблі з головними силами союзників. Дії командосів були єдиним вдалим елементом операції - канадські регулярні підрозділи, що атакували порт, були розгромлені.
Рейд на Дьєп та рейд на острів Сарк, що відбувся через місяць, призвели до видання Гітлером злочинного наказу, відомого як Kommandobefehl. Згідно з ним кожен полонений командос міг бути підданий тортурам.
У листопаді 1-а та 6-а Commando висадилися на алжирських пляжах, йдучи попереду основних британських сил вторгнення в рамках операції Torch. Відтак їх кинули в бій у Тунісі як звичайну піхоту. Без важкого озброєння та без підкріплень зазнали важких втрат - з 1000 вижили тільки бл. 150. У квітні 1943 р. їх відізвали з фронту.
Через переключення уваги та сил КОО на більші десантні операції, функції з проведення рейдів у Норвегії та північній Франції перейшли від командосів до таємного розвідуправління Special Operations Executive, а також до новостворених малих спецпідрозділів - 62 Commando (Small Scale Raiding Force), 14 Commando, Northforce i Forfarforce. Вони займалися саботажем та розвідкою. Аналогічні завдання у Середземноморському басейні, а відтак - на Далекому Сході, виконували командоси зі Special Boat Section.
1943-45. У цей час починається підготовка англо-американського вторгнення до Європи, а також згасає інтерес Черчілля до командосів. З посади керівника Об’єднаних Операцій йде лорд Маунтбаттен, якого змінив Р. Лайкок. Відтак командосів перетворюють на легку штурмову піхоту. Наприкінці 1943 р. 12-у, 14-у та 62-у Commando розпускають, а решту армійських та морпіхівських командосів звели у чотири бригади: дві воювали до кінця війни у Західній Європі, одна - на середземноморському фронті, одна - на Далекому Сході.
Після капітуляції сил Вісі в Африці наступною ціллю західних альянсів було витурити з війни Італію. Задля цього спочатку відбулося вторгнення на Сицилію, в якому брали участь 2-а і 3-я Commando та 40-а і 41-а Commando КМП. 14 липня 3-я Commando захопила стратегічний міст Ponte dei Malati під Лантіні. Легкоозброєні командоси були згодом вибиті з позицій німецькими танками та втратили 153 людини, але їх дії дали можливість пройти на північ військам 8-ї британської армії. Командувач останньої, генерал Монтгомері, наказав згодом вмурувати у міст таблицю з написом «3 Commando Bridge». У вересні розпочалося вторгнення на Апеннінський півострів. 2-а Commando разом з 41-ю Commando КМП та американськими рейнджерами підтримували десант під Салерно, а 3-я Commando і 40-а Commando КМП висадилися під Термолі.
Згодом вояки 2-ї Special Service Brigade воювали, зокрема, під Анзіо та над Гарігліано, визволили Корфу, увійшли до Афін та разом з югославськими партизанами здійснили рейди на острови Далмації. У 1945-у бригада брала участь у весняному наступі у північній Італії, проломивши в квітні німецьку оборону на озером Комаччіо.
Вояки польської роти 10 Commando з кулеметом Bren. 1943. На рукавах - загальна відзнака командосів
1-а та 4-а БрСС мали брати участь в операції Overlord, забезпечуючи фланги головного десанту. 1-а бригада зранку 6 червня здобула Ouistreham та пробилася до десантників, що обороняли міст Pegaz. Відтак разом з 6-ю повітрянодесантною дивізією забезпечували переправи на річці Орне та Канському каналі. 4-а бригада 6-7 червня висадилася на пляжах Голд, Юно та Сворд, а її 47-а Commando зуміла вийти на зустріч американцям з пляжу Омаха, завершивши формування союзницького плацдарму в Нормандії. Відтак 4-а долучилася до 1-ї бригади та десантників над Орне. У першій половині вересня обидві бригади вивели до Великої Британії - з початку вторгнення вони втратили понад 50% особового складу.
На початку листопада 4-а БрСС (підсилена чотирма ротами 10 Commando) здобула сильно укріплений голландський острів Walcheren (операція Infatuate), що дало можливість розблокувати стратегічний порт в Антверпені. Відтак до кінця війни охороняла лінію фронту над Маасом. 1-а бригада повернулася на фронт у січні 1945 р. в Лімбургії. У березні форсувала Рейн, пройшла північною Німеччиною і закінчила бойовий шлях на балтійському узбережжі.
3-я бригада наприкінці 1943 р. була вислана до Індії. З березня 1944-го воювала з японцями у бірманському Аракані. У січні 1945 р. здійснила десант на півострів Myebon та вийшла у тил японської 54-ї піхотної дивізії, зайнявши оборону на горі 170 біля села Kangaw. 30 і 31 січня командоси 36 годин підряд відбивали безперервні атаки противника. У підсумку це призвело до відступу японців з Аракану. Після цього бригаду відвели до Індії для поповнення та підготовки до вторгнення на Малаї, до чого не дійшло через капітуляцію Японії. Командоси були вислані до Гонконгу для повернення британського контролю над цією колонією.
Командоси Королівської морської піхоти
Формування. Хоча Корпус КМП був підрозділом з великим досвідом морських десантів, до 1939 р. його головним завданням була підготовка артилеристів для кораблів Королівського флоту, а серед його особового складу не було ентузіазму з приводу боїв на суші. Але війна спричинила до того, що в січні 1940 р. було створено Royal Marine Brigade, а через рік її збільшили до розмірів дивізії. Лорд Маунтбаттен зацікавився цим підрозділом та попросив в Адміралтейства дозвіл на вербування в ній добровольців.
14 лютого 1942 р. з добровольців з Royal Marines Division створено Royal Marine Commando, незабаром перейменовану на A Commando. У жовтні з 8-го батальйону КМП створено B Commando. Ці два підрозділи увійшли до Special Service Brigade як 40 i 41 Commando. Наступного року на основі інших батальйонів з розформованої Royal Marine Division сформовано чергові шість команд КМП, які отримали номери від 42 до 47. До них, як і до 41-ї Commando, включали не тільки добровольців, а усіх морпіхів, що пройшли курси командосів. У листопаді 1943 р. командоси морської піхоти увійшли до складу бригад Спеціальної служби. На початку 1944 р. було створено 48-у Commando КМП.
Бойовий шлях. Хрещення командоси КМП здобули під час рейду на Дьєп, перебуваючи в резерві канадців. Їх відправили в бій, коли вже була зрозуміла поразка. Аби уникнути непотрібних втрат командир - полковник Піктон-Філліпс (Picton-Phillips) наказав затримати висадку, але ця вказівка не була отримана усіма. Тож частина командосів висадилися, втративши 76 людей з А Commando. Загинув і Піктон-Філліпс.
У липні 1943 р. 40-а і 41-а Commando воювали на Сицилії, а відтак - на Апеннінському півострові. Відтак морпіхи воювали разом з армійськими командосами.
Командування 1-ї БрСС висаджується на пляжі Sword у Нормандії. Командоси носять берети та наплечники Bergen
Командоси Королівського флоту
У 1941 р. почали формуватися спеціальні підрозділи КФ, відомі як «beach parties», з метою підготовки місць для морських десантів. Бойове хрещення вони пройшли під час вторгнення на Мадагаскар, координуючи десант під Дієго-Суарез. Успіх цієї операції призвів до рішення про створення підрозділів Royal Naval Beach Commandos, відомих також під назвою Royal Naval Commandos (RNC).
Їх завданнями були: висадка на пляжі перед чи разом з першою хвилею десантних відділів, забезпечення місця десанту, поділ його на сектори, організація та координація висадки вояків та техніки, розмінування, ліквідація перешкод і протидесантних об’єктів, надання наступним хвилям десанту даних про ворожі сили, забезпечення евакуації поранених і полонених, всіляка допомога у можливому відступі на десантні кораблі.
Навчання проходили в тренувальному центрі Об’єднаних Операцій в Ардентінні та в школі командосів в Ахнакаррі. Крім навичок, необхідних для морських десантів, курсанти проходили типовий курс командосів, у т.ч. з володінням усіма видами зброї, керуванням транспортом, скелелазінням, довгодистанційними маршами та технікою виживання. Моряки, що закінчували навчання, отримували право носити зелений берет командоса. Ті, хто проходив додаткові спеціалізовані курси (наприклад, десантний чи водолазний), приділялися до SAS чи підрозділів боротьби з бойовими плавцями (commando frogmen).
Загалом у 1942-43 рр. сформовано 22 підрозділи командосів КФ, позначені літерами від «A» до «W» (окрім «I»). Кожний налічував 75 осіб (у т.ч. 10 офіцерів) та поділявся на три 25-особові відділи.
Бойовим дебютом командосів КФ був рейд на Дьєпе. Згодом вони брали участь в усіх найважливіших морських десантах британської армії в Європі, Африці та Азії. У 1945 р. RNC розформували, а їх функції передали КМП.
30 Commando
Цей підрозділ був створений у вересні 1942-го з ініціативи командора Яна Флемінга (того самого) під назвою Special Intelligence Unit. Від так перейменований на 30 Commando і під умовною назвою Special Engineering Unit увійшов до складу Special Service Brigade. Складалася з трьох секцій - 33 Royal Marines, 34 Army i 36 Royal Navy. Підрозділ підпорядковував начальнику Об’єднаних Операцій, але контроль за секцією RN зберігало Адміралтейство.
Ця частина спеціалізувалася на здобутті розвідувальних даних за лінією фронту. Крім стандартного курсу командосів її вояки вчилися закладати та розбирати вибухові пристрої, шукати та розпізнавати ворожі документи, зламувати сейфи, фотографувати, допитувати полонених, техніки втеч, стрибання з парашутом.
Вояки 30 Commando у бойових операціях у Франції та Німеччині. Результати досі залишаються таємницею, хоча відомо, що одним з головних їх завдань було захоплення німецьких науковців та технологій. Вони були серед перших, хто увійшов до Емдена, Кельна, Кіля та Бремена. На межі 1943 і 1944 підрозділ перейменували на 30 Commando Assault Unit, а у березні 1945-го - на 30 Advance Unit. У березні 1946 р. розформований.
9-а Commando після акції у Гагігліано (30 грудня 1943)
Нагороди
457 британських командосів отримали під час ДСВ високі нагороди: 8 Хрестів Вікторії, 37 Орденів «За видатні заслуги» (Distinguished Service Order, 9 - двічі), 162 Військові Хрести (13 - двічі), 32 Медалі «За видатні заслуги», 218 Військових медалей.
Підсумок
За взірцем командосів формувалися й інші подібні підрозділи. Приміром австралійські Окремі роти (Independent Compаnies, з 1943 - Commando Squadrons), або американські батальйони рейнджерів, перший з яких був створений у червні 1942 р. у Північній Ірландії, а його вояки пройшли вишкіл у Ахнакаррі та пройшли бойове хрещення під час рейду на Дьєп.
27 вересня 1945 р. британський Комітет начальників штабу приймає рішення про початок ліквідації формувань командосів. Більшість з них були розпущені до початку 1947 р. У березні 1946 р. було закрито навчальний центр у Ахнакаррі. Функції командосів у майбутніх конфліктах передбачалося передати КМП, де було сформовано відповідну бригаду. Після ДСВ британські командоси стали елітарними силами швидкого реагування. Вперше вони були задіяні у громадянській війні в Палестині (1947-48). Відтак воювали в Кореї та Малайзії, під час суецької та аденської криз, індонезійсько-малазійської конфронтації. У 1969-2000 р. підрозділи 3 Commando Brigade дислокувалися в Ольстері та діяли проти ірландських націоналістів. У 1982 р. бригада була одним з головних компонентів британських експедиційних сил, що відбили Фолкленди. У ХХІ ст. командоси КМП воюють в Іраку та Афгані. Єдиний підрозділ такого типу, що не належить до 3-ї бригади, - Fleet Protection Group Royal Marines, створена у 1980 р. для захисту ядерного арсеналу Королівського флоту.
У Великій Британії традиції командосів часів ДСВ продовжують також Special Air Service (заснована Дейвідом Стірлінгом, офіцером 8 Commando), Special Boat Service (спадкоємці Special Boat Section) i Parachute Regiment (спадкоємці традицій 2 Commando).
Зелений берет та стилет F-S британських командосів були прийняті у спецпідрозділах багатьох держав. Частина з них завдячує своїй появі воякам 10 Commando. З французької роти беруть початок командоси французьких ВМС - commandos marine. З бельгійської роти у травні 1945 р. створено Régiment Commando, який у 1952 р. об’єднали з десантниками в елітний Régiment Para-Commando. Голландська рота стала основою для Regiment Speciale Troepen, згодом перетвореного на Korps Commandotroepen. Спадкоємцем традицій польської роти (1-а окрема рота командосів, 1 Samodzielnа Kompaniа Commando) вважається 1-й спеціальний полк командосів (1 Pułk Specjalny Komandosów) сучасного Війська Польського.
Вояки 42 Commando під час операції «Червоний стилет» в Афганістані (січень 2009)
NB Перекладено мною. Переклав, як вмів. Хто може краще - перекладайте. Хто подякує - тому Бог віддячить. Що перекласти наступним? Про культ Пілсудського, назви тропічних ураганів чи про командосів Флемінга? Чи просто вам голову не морочити.
Commando Memorial − пам’ятник на честь командосів біля Spean Bridge у Шотландії, відкритий у 1952 р.
Commando − британські формування спеціального призначення. Перші підрозділи такого типу було створено з ініціативи В. Черчілля у 1940 р. з числа вояків британської армії. З 1942 р. почато формування підрозділів командосів Королівської морської піхоти (Royal Marines) та Королівського флоту (Royal Navy). Commando являлися основою британських спеціальних сил під час ДСВ, воюючи в Європі, Африці та Азії. На початку війни застосовувалися для рейдових та диверсійних операцій, покликаних непокоїти та сковувати сили Вісі. З часом їхня роль почала змінюватися і з кінця 1943 р. командоси стають легкою штурмовою піхотою, що спеціалізується в десантних операціях, взаємодіючи з фронтовими підрозділами. Стали взірцем для створення аналогічних формувань в інших державах, а слово «командос» стало синонімом вояка спеціальних сил. Після війни більшість підрозділів Commando були ліквідовані, за винятком трьох, що існують досі у складі 3 Commando Brigade (Королівська морська піхота) та виконують роль сил швидкого реагування Об’єднаного Королівства.
Командоси Армії
Заснування. 4 червня 1940 р. була завершена евакуація Британського експедиційного корпусу з Дюнкерку. Через кілька днів останні підрозділи союзників відступили з-під Нарвіка. Узбережжя континенту від Норвегії до Іспанії контролював ІІІ Рейх. Британський прем’єр Вінстон Черчілль, виступаючи 4 червня в парламенті, заявив, що, попри поразки, не слід обмежуватися обороною Британських островів, просто чекаючи на німецьке вторгнення. Наступного дня у листі до начальника Імперського Генерального штабу він писав: «Слід приготувати спеціальні операції вишколених атакуючих підрозділів, які можуть запровадити режим терору на території, зайнятій ворогом. Чекаю, що начальник Штабу надасть мені пропозицію щодо засобів для проведення енергійних та безперервних наступальних дій проти усієї берегової лінії, окупованої німцями, які б залишали за собою слід з німецьких трупів».
Дізнавшись про наміри Черчілля, підполковник Дадлі Кларк (Dudley Clarke), офіцер ІГШ, ввечері 4 червня розробив початковий проект створення з відібраних вояків невеликих, спеціально підготованих підрозділів, чиїм завданням було б здійснення рейдів та диверсійних операцій на окупованих німцями територіях. Кларк, що народився у Південній Африці, назвав їх «Commando», беручи за взірець бурські підрозділи (т.зв. Kommandos), які під час ІІ бурської війни завдали серйозних втрат британцям.
Задумка була швидко схвалена Черчіллем і вже 8 червня при Міністерстві війни було створено секцію МО 9, якій доручили формувати Commando та готувати рейди. Перша акція була проведена вже 24 червня в околицях Булон-сюр-Мер (операція Collar), наступна - 14 липня на Джерсі (операція Ambassador). Рейд під Булон не справдив сподівань та відіграв тільки пропагандистську роль, а рейд на Джерсі завершився цілковитою поразкою. Попри це Черчілль, що був гарячим прихильником командосів, запровадив 17 липня посаду директора Об’єднаних Операцій, яку посів адмірал Роджер Кейс (Roger Keyes). Останній незабаром створив Командування Об’єднаних Операцій, яке відповідало за десантні, рейдові й диверсійні операції на окупованих ворогом територіях та якому підпорядковувалися підрозділи Commando.
Нашивка Об’єднаних Операцій, яку з 1942 р. носили на рукавах мундирів в усіх підрозділах Commando
Формування. Перших командосів набирали з Окремих Рот (Independent Companies, диверсійні підрозділи, які створювалися для норвезької кампанії з добровольців з Територіальної армії) та з числа добровольців з різних підрозділів регулярної британської армії. Було створено на Британських островах 11 підрозділів (Commando) чисельністю бл. 500 осіб (= слабкому батальйону піхоти) та три підрозділи (мали менше, ніж по 400 осіб) під номерами 50, 51, 52 в Єгипті з числа добровольців з підрозділів, що дислокувалися на Близькому Сході. У листопаді 1940 р. командосів з островів об’єднали з Окремими Ротами, створивши з них п’ять Батальйонів спеціальної служби (Special Service Battalions), які увійшли, за винятком 12 Commando, до складу Бригади спеціальної служби (Special Service Brigade) під командуванням Чарльза Гайдона (Charles Haydon). Однак 1100-особові батальйони були надто громіздкими й вже у березні 1941 р. були ліквідовані. Натомість створили 11 Commando, які налічували бл. 450 осіб, перебували під командуванням підполковника та складалися з 5 рот (troops), в кожній з яких служило 3 офіцера та 62 вояка.
У 1942 р. до БрСС, якою з березня командував полковник Роберт Лайкок (Robert Laycock), додали два підрозділи, сформовані з вояків Королівської морської піхоти (КМП) та найбільшу з усіх Commando - 10-ту (Міжсоюзницьку), в якій служили добровольці з окупованих держав та біженці з ІІІ Рейху (переважно євреї). Наступного року створили ще 6 Commando КМП. Оскільки призначення командосів змінилося, зазнала змін і структура. Замість бригади створили Special Service Group (командувач - генерал-майор Роберт Стурджес, Robert Sturges), якій підпорядковувалися чотири бригади, в кожній по 4, а в 4-й - 5, Commando. Окремі Commando налічували по 460 осіб: командування (з приданим взводом зв’язку), 6 рот (у т.ч. 1 - важкого озброєння). Оскільки командоси недолюблювали термін Special Service через співпадіння абревіатури з німецькими СС, у грудні 1944-го SS Group перейменували на Commando Group, а бригади - на Commando Brigades.
Вишкіл. Командоси були добровольцями, що погодилися на «службу спеціального характеру за небезпечних умов». Вони отримували вищу за регулярні підрозділи платню. Їх не примушували дотримуватися суворої дисципліни та сліпо керуватися правилами, натомість заохочували до проявів власної ініціативності та здатності діяти індивідуально.
Спочатку кожна з Commando сама забезпечувала підготовку своїх вояків, хоча багато з них відбули до того курс у заснованій в травні 1940 р. Irregular Warfare School у шотландському селі Lochailort біля Fort William. Десантна підготовка провадилася у No. 1 Combined Training Centre в Inveraray. З березня 1942 р. підготовку усіх командосів централізовано проводили у спеціально створеному Commando Basic Training Centre (Commando Depot) в замку Ахнакаррі (Achnacarry), де комендантом був підполковник Чарльз Ваугхан (Charles Vaughan). Крім того, полярний, гірський та гірськолижний вишкіл провадився в Commando Mountain & Snow Warfare Training Camp, створеному в 1942 р. в Braemar. Тут заняття вели двоє відомих альпіністів - комендант Френк Смит (Frank Smythe) та головний інструктор Джон Гунт (John Hunt). З 1943 р. цей табір, в рамках підготовки до висадки в Нормандії, перенесено до валійського Llanrwst, а потім до корнуельського St Ives, де головна увага приділялася подоланню кліфів - приморських скель.
Навчання командосів було незвично важким, його мусив пройти кожен новий командос без огляду на ранг (тих, що не здолали, відправляли назад до рідної частини). Він включав, зокрема: фізичну підготовку, марші на довгі відстані, скельну та гірську підготовку, обслуговування веслових та моторних човнів, усі аспекти морського десанту, навігацію та орієнтування на місцевості, тактику, маскування, пересування та бій вночі, рукопашний бій, бій у місті, роботу з вибухівкою, керування мотоциклами, легковими та вантажними автомобілями, обслуговування радіостанції, техніку виживання. З 1943 р. до вишколу додали взаємодію з артилерією та тактичною авіацією, спільний бій двох і більше Commando, співпраця з регулярними підрозділами, у т.ч. з бронетанковими.
До кінця війни в Ахнакаррі пройшли вишкіл бл. 25 тисяч командосів з Великої Британії та союзницьких держав (у т.ч. американські рейнджери).
Евакуація пораненого командоса під час операції Archery
Бойові дії. 1940-41. Спочатку, окрім рейдів на Булон та Джерсі, через брак достатньої кількості десантних кораблів, командоси були розосереджені по узбережжю на випадок німецького вторгнення. Згодом Кейс наказав перейти до більш активних дій. У березні 1941 р. відбувся перший з серії більших рейдів - т.зв. рейд до норвезьких Лофот (операція Claymore). Близько 500 командосів з 3-ї та 4-ї Commando знищили 11 фабрик, затопили 10 кораблів, здобули документацію Енігми та взяли 225 полонених ціною одного власного пораненого. Ця операція була визнана взірцевою, але в Р. Кейса почався конфлікт з Комітетом начальників штабу, а у Міністерстві війни було потужне антикомандосівське лобі. У жовтні 1941 р. директором Об’єднаних Операцій став лорд Луї Маунтбаттен (Louis Mountbatten), який завдяки походженню та дружбі з Черчіллем добився виведення КОО з підпорядкування КНШ та отримав додаткові засоби для своїх підлеглих. Вже у грудні було проведено два великі рейди до Норвегії (операції Anklet i Archery), які закінчилися великим успіхом - знищено портову інфраструктуру, берегові укріплення, заводи, а також захоплено полонених. А найголовніше те, що Гітлер запідозрив, що саме Норвегія стане об’єктом майбутнього вторгнення союзників та перекинув туди значні сили (наприкінці війни там було 400 тис. німецьких вояків).
Командоси не обмежувалися Західною Європою - на початку 1941-го 51 та 52 Commando успішно діяли проти італійців в Ефіопії та Еритреї. Незабаром до Єгипту з метрополії прибули 7-а, 8-а та 11-а Commando, які разом з 50-ю та 52-ю звели в оперативну групу «Layforce», названу на честь командира - полковника Р. Лайкока. Для дезінформації 7-у перейменували на батальйон «А», 8-у - на «В», 11-у - на «С», а 50-у та 52-у - на «D».
У квітні «А» мав невдалий рейд на лівійську Бардію, втративши бл. 70 людей. У травні «А», «В» і «D» втратили 75% особового складу, прикриваючи евакуацію військ союзників з Криту, а «С» брав участь у зайнятті французького Лівану. 9 червня він здобув ціною 120 життів своїх вояків стратегічну переправу на р. Літані. У липні рештки «В» воювали під Тобруком. Відтак з залишків Layforce, а також з 51-ї Commando, розташованих у регіоні підрозділі SAS i 1 Special Boat Section за вказівкою Черчілля створили Middle East Commando.
У листопаді MEC провела операцію Flipper, одним з елементом якої мало бути захоплення штаб-квартири Роммеля. Завершилося це фіаско - Лайкок ледве уникнув полону, а керівник групи захоплення підполковник Джефрі Кейс (Geoffrey Keyes, син Р. Кейса) загинув. Він був посмертно нагороджений Хрестом Вікторії, це був перший командос, якому надали цей орден. Наступного року МЕС розпустили, а його кадри перейшли до інших спецпідрозділів, що діяли в Північній Африці.
1942. Цей рік став відомий, як «рік великих рейдів». Під кінець лютого частина 12-ї Commando прикривала евакуацію роти «С» з 2-го повітрянодесантного батальйону під час захоплення радарної станції під Bruneval у Франції (операція Biting). Ціною мінімальних втрат, було отримано цінну інформацію про новий німецький радар Würzburg. Це була класична спільна операція - тут співпрацювали Королівські флот та ВПС, десантники і командоси. Її визнають одним з найуспішніших британських рейдів у ДСВ.
Поранені командос, захоплені в полон у Saint-Nazaire (28 березня 1942)
У березні відбувся сміливий рейд на французький порт Saint-Nazaire, який згодом назвуть «найбільшим рейдом усіх часів». Його метою став великий сухий док, здатний умістити лінкор «Тріпіц». В акції брали участь бл. 250 командосів (переважно з 2-ї Commando), 18 кораблів та 60 бомбардувальників. Док було знищено, але британці понесли важкі втрати в людях та кораблях. За цю операцію надали 5 Хрестів Вікторії - рекорд під час ДСВ.
У травні, під час вторгнення на Мадагаскар, 5-а Commando брала участь в успішному штурмі на порт Дієго Суарез, в ході якого було здобуто дві батареї берегової артилерії, а також підрозділ французьких колоніальних військ і роту Іноземного легіону.
19 серпня 3-я та 4-а Commando брали участь у найбільшій операції Командування Об’єднаних Операцій - в рейді на Дьєп. Метою командосів були батареї берегової артилерії, умовно позначені як «Гесс» та «Геббельс», які знаходилися на флангах десанту. 4-а Commando знищила 8 гармат батареї «Гесс» та бл. 150 німців. Натомість десантні баржі з вояками 3-ї Commando були атаковані німецькими кораблями, тож до мети досягли тільки 20 командосів. Вони не могли знищити батарею «Геббельс», але своїм обстрілом перешкоджали німецьким артилеристам успішно знищувати кораблі з головними силами союзників. Дії командосів були єдиним вдалим елементом операції - канадські регулярні підрозділи, що атакували порт, були розгромлені.
Рейд на Дьєп та рейд на острів Сарк, що відбувся через місяць, призвели до видання Гітлером злочинного наказу, відомого як Kommandobefehl. Згідно з ним кожен полонений командос міг бути підданий тортурам.
У листопаді 1-а та 6-а Commando висадилися на алжирських пляжах, йдучи попереду основних британських сил вторгнення в рамках операції Torch. Відтак їх кинули в бій у Тунісі як звичайну піхоту. Без важкого озброєння та без підкріплень зазнали важких втрат - з 1000 вижили тільки бл. 150. У квітні 1943 р. їх відізвали з фронту.
Через переключення уваги та сил КОО на більші десантні операції, функції з проведення рейдів у Норвегії та північній Франції перейшли від командосів до таємного розвідуправління Special Operations Executive, а також до новостворених малих спецпідрозділів - 62 Commando (Small Scale Raiding Force), 14 Commando, Northforce i Forfarforce. Вони займалися саботажем та розвідкою. Аналогічні завдання у Середземноморському басейні, а відтак - на Далекому Сході, виконували командоси зі Special Boat Section.
1943-45. У цей час починається підготовка англо-американського вторгнення до Європи, а також згасає інтерес Черчілля до командосів. З посади керівника Об’єднаних Операцій йде лорд Маунтбаттен, якого змінив Р. Лайкок. Відтак командосів перетворюють на легку штурмову піхоту. Наприкінці 1943 р. 12-у, 14-у та 62-у Commando розпускають, а решту армійських та морпіхівських командосів звели у чотири бригади: дві воювали до кінця війни у Західній Європі, одна - на середземноморському фронті, одна - на Далекому Сході.
Після капітуляції сил Вісі в Африці наступною ціллю західних альянсів було витурити з війни Італію. Задля цього спочатку відбулося вторгнення на Сицилію, в якому брали участь 2-а і 3-я Commando та 40-а і 41-а Commando КМП. 14 липня 3-я Commando захопила стратегічний міст Ponte dei Malati під Лантіні. Легкоозброєні командоси були згодом вибиті з позицій німецькими танками та втратили 153 людини, але їх дії дали можливість пройти на північ військам 8-ї британської армії. Командувач останньої, генерал Монтгомері, наказав згодом вмурувати у міст таблицю з написом «3 Commando Bridge». У вересні розпочалося вторгнення на Апеннінський півострів. 2-а Commando разом з 41-ю Commando КМП та американськими рейнджерами підтримували десант під Салерно, а 3-я Commando і 40-а Commando КМП висадилися під Термолі.
Згодом вояки 2-ї Special Service Brigade воювали, зокрема, під Анзіо та над Гарігліано, визволили Корфу, увійшли до Афін та разом з югославськими партизанами здійснили рейди на острови Далмації. У 1945-у бригада брала участь у весняному наступі у північній Італії, проломивши в квітні німецьку оборону на озером Комаччіо.
Вояки польської роти 10 Commando з кулеметом Bren. 1943. На рукавах - загальна відзнака командосів
1-а та 4-а БрСС мали брати участь в операції Overlord, забезпечуючи фланги головного десанту. 1-а бригада зранку 6 червня здобула Ouistreham та пробилася до десантників, що обороняли міст Pegaz. Відтак разом з 6-ю повітрянодесантною дивізією забезпечували переправи на річці Орне та Канському каналі. 4-а бригада 6-7 червня висадилася на пляжах Голд, Юно та Сворд, а її 47-а Commando зуміла вийти на зустріч американцям з пляжу Омаха, завершивши формування союзницького плацдарму в Нормандії. Відтак 4-а долучилася до 1-ї бригади та десантників над Орне. У першій половині вересня обидві бригади вивели до Великої Британії - з початку вторгнення вони втратили понад 50% особового складу.
На початку листопада 4-а БрСС (підсилена чотирма ротами 10 Commando) здобула сильно укріплений голландський острів Walcheren (операція Infatuate), що дало можливість розблокувати стратегічний порт в Антверпені. Відтак до кінця війни охороняла лінію фронту над Маасом. 1-а бригада повернулася на фронт у січні 1945 р. в Лімбургії. У березні форсувала Рейн, пройшла північною Німеччиною і закінчила бойовий шлях на балтійському узбережжі.
3-я бригада наприкінці 1943 р. була вислана до Індії. З березня 1944-го воювала з японцями у бірманському Аракані. У січні 1945 р. здійснила десант на півострів Myebon та вийшла у тил японської 54-ї піхотної дивізії, зайнявши оборону на горі 170 біля села Kangaw. 30 і 31 січня командоси 36 годин підряд відбивали безперервні атаки противника. У підсумку це призвело до відступу японців з Аракану. Після цього бригаду відвели до Індії для поповнення та підготовки до вторгнення на Малаї, до чого не дійшло через капітуляцію Японії. Командоси були вислані до Гонконгу для повернення британського контролю над цією колонією.
Командоси Королівської морської піхоти
Формування. Хоча Корпус КМП був підрозділом з великим досвідом морських десантів, до 1939 р. його головним завданням була підготовка артилеристів для кораблів Королівського флоту, а серед його особового складу не було ентузіазму з приводу боїв на суші. Але війна спричинила до того, що в січні 1940 р. було створено Royal Marine Brigade, а через рік її збільшили до розмірів дивізії. Лорд Маунтбаттен зацікавився цим підрозділом та попросив в Адміралтейства дозвіл на вербування в ній добровольців.
14 лютого 1942 р. з добровольців з Royal Marines Division створено Royal Marine Commando, незабаром перейменовану на A Commando. У жовтні з 8-го батальйону КМП створено B Commando. Ці два підрозділи увійшли до Special Service Brigade як 40 i 41 Commando. Наступного року на основі інших батальйонів з розформованої Royal Marine Division сформовано чергові шість команд КМП, які отримали номери від 42 до 47. До них, як і до 41-ї Commando, включали не тільки добровольців, а усіх морпіхів, що пройшли курси командосів. У листопаді 1943 р. командоси морської піхоти увійшли до складу бригад Спеціальної служби. На початку 1944 р. було створено 48-у Commando КМП.
Бойовий шлях. Хрещення командоси КМП здобули під час рейду на Дьєп, перебуваючи в резерві канадців. Їх відправили в бій, коли вже була зрозуміла поразка. Аби уникнути непотрібних втрат командир - полковник Піктон-Філліпс (Picton-Phillips) наказав затримати висадку, але ця вказівка не була отримана усіма. Тож частина командосів висадилися, втративши 76 людей з А Commando. Загинув і Піктон-Філліпс.
У липні 1943 р. 40-а і 41-а Commando воювали на Сицилії, а відтак - на Апеннінському півострові. Відтак морпіхи воювали разом з армійськими командосами.
Командування 1-ї БрСС висаджується на пляжі Sword у Нормандії. Командоси носять берети та наплечники Bergen
Командоси Королівського флоту
У 1941 р. почали формуватися спеціальні підрозділи КФ, відомі як «beach parties», з метою підготовки місць для морських десантів. Бойове хрещення вони пройшли під час вторгнення на Мадагаскар, координуючи десант під Дієго-Суарез. Успіх цієї операції призвів до рішення про створення підрозділів Royal Naval Beach Commandos, відомих також під назвою Royal Naval Commandos (RNC).
Їх завданнями були: висадка на пляжі перед чи разом з першою хвилею десантних відділів, забезпечення місця десанту, поділ його на сектори, організація та координація висадки вояків та техніки, розмінування, ліквідація перешкод і протидесантних об’єктів, надання наступним хвилям десанту даних про ворожі сили, забезпечення евакуації поранених і полонених, всіляка допомога у можливому відступі на десантні кораблі.
Навчання проходили в тренувальному центрі Об’єднаних Операцій в Ардентінні та в школі командосів в Ахнакаррі. Крім навичок, необхідних для морських десантів, курсанти проходили типовий курс командосів, у т.ч. з володінням усіма видами зброї, керуванням транспортом, скелелазінням, довгодистанційними маршами та технікою виживання. Моряки, що закінчували навчання, отримували право носити зелений берет командоса. Ті, хто проходив додаткові спеціалізовані курси (наприклад, десантний чи водолазний), приділялися до SAS чи підрозділів боротьби з бойовими плавцями (commando frogmen).
Загалом у 1942-43 рр. сформовано 22 підрозділи командосів КФ, позначені літерами від «A» до «W» (окрім «I»). Кожний налічував 75 осіб (у т.ч. 10 офіцерів) та поділявся на три 25-особові відділи.
Бойовим дебютом командосів КФ був рейд на Дьєпе. Згодом вони брали участь в усіх найважливіших морських десантах британської армії в Європі, Африці та Азії. У 1945 р. RNC розформували, а їх функції передали КМП.
30 Commando
Цей підрозділ був створений у вересні 1942-го з ініціативи командора Яна Флемінга (того самого) під назвою Special Intelligence Unit. Від так перейменований на 30 Commando і під умовною назвою Special Engineering Unit увійшов до складу Special Service Brigade. Складалася з трьох секцій - 33 Royal Marines, 34 Army i 36 Royal Navy. Підрозділ підпорядковував начальнику Об’єднаних Операцій, але контроль за секцією RN зберігало Адміралтейство.
Ця частина спеціалізувалася на здобутті розвідувальних даних за лінією фронту. Крім стандартного курсу командосів її вояки вчилися закладати та розбирати вибухові пристрої, шукати та розпізнавати ворожі документи, зламувати сейфи, фотографувати, допитувати полонених, техніки втеч, стрибання з парашутом.
Вояки 30 Commando у бойових операціях у Франції та Німеччині. Результати досі залишаються таємницею, хоча відомо, що одним з головних їх завдань було захоплення німецьких науковців та технологій. Вони були серед перших, хто увійшов до Емдена, Кельна, Кіля та Бремена. На межі 1943 і 1944 підрозділ перейменували на 30 Commando Assault Unit, а у березні 1945-го - на 30 Advance Unit. У березні 1946 р. розформований.
9-а Commando після акції у Гагігліано (30 грудня 1943)
Нагороди
457 британських командосів отримали під час ДСВ високі нагороди: 8 Хрестів Вікторії, 37 Орденів «За видатні заслуги» (Distinguished Service Order, 9 - двічі), 162 Військові Хрести (13 - двічі), 32 Медалі «За видатні заслуги», 218 Військових медалей.
Підсумок
За взірцем командосів формувалися й інші подібні підрозділи. Приміром австралійські Окремі роти (Independent Compаnies, з 1943 - Commando Squadrons), або американські батальйони рейнджерів, перший з яких був створений у червні 1942 р. у Північній Ірландії, а його вояки пройшли вишкіл у Ахнакаррі та пройшли бойове хрещення під час рейду на Дьєп.
27 вересня 1945 р. британський Комітет начальників штабу приймає рішення про початок ліквідації формувань командосів. Більшість з них були розпущені до початку 1947 р. У березні 1946 р. було закрито навчальний центр у Ахнакаррі. Функції командосів у майбутніх конфліктах передбачалося передати КМП, де було сформовано відповідну бригаду. Після ДСВ британські командоси стали елітарними силами швидкого реагування. Вперше вони були задіяні у громадянській війні в Палестині (1947-48). Відтак воювали в Кореї та Малайзії, під час суецької та аденської криз, індонезійсько-малазійської конфронтації. У 1969-2000 р. підрозділи 3 Commando Brigade дислокувалися в Ольстері та діяли проти ірландських націоналістів. У 1982 р. бригада була одним з головних компонентів британських експедиційних сил, що відбили Фолкленди. У ХХІ ст. командоси КМП воюють в Іраку та Афгані. Єдиний підрозділ такого типу, що не належить до 3-ї бригади, - Fleet Protection Group Royal Marines, створена у 1980 р. для захисту ядерного арсеналу Королівського флоту.
У Великій Британії традиції командосів часів ДСВ продовжують також Special Air Service (заснована Дейвідом Стірлінгом, офіцером 8 Commando), Special Boat Service (спадкоємці Special Boat Section) i Parachute Regiment (спадкоємці традицій 2 Commando).
Зелений берет та стилет F-S британських командосів були прийняті у спецпідрозділах багатьох держав. Частина з них завдячує своїй появі воякам 10 Commando. З французької роти беруть початок командоси французьких ВМС - commandos marine. З бельгійської роти у травні 1945 р. створено Régiment Commando, який у 1952 р. об’єднали з десантниками в елітний Régiment Para-Commando. Голландська рота стала основою для Regiment Speciale Troepen, згодом перетвореного на Korps Commandotroepen. Спадкоємцем традицій польської роти (1-а окрема рота командосів, 1 Samodzielnа Kompaniа Commando) вважається 1-й спеціальний полк командосів (1 Pułk Specjalny Komandosów) сучасного Війська Польського.
Вояки 42 Commando під час операції «Червоний стилет» в Афганістані (січень 2009)
NB Перекладено мною. Переклав, як вмів. Хто може краще - перекладайте. Хто подякує - тому Бог віддячить. Що перекласти наступним? Про культ Пілсудського, назви тропічних ураганів чи про командосів Флемінга? Чи просто вам голову не морочити.