Jun 17, 2009 10:12
Жалість - це деструктивна і небезпечна емоція. Коли людина проявляє жалість до іншої - програють обоє. Наприклад: мама жаліє дитину, огороджує її від реального світу. Що це дасть дитині? Нездатність до самостійного життя. А мамі? Образу. "Я ж так старалася, а він/вона...". Інший приклад: вовк вполював зайця. Всі дружно жаліємо зайця, бідного і нещасного, а вовк, звичайно, злий і поганий. Звичайна суспільна думка. Вовка можна вбити за це. А тепер увага: ми вбиваємо вовка, тому що ми пожаліли зайця, значить на нашу думку вовк винен. У чому? У тому, що вбив зайця для того щоб вижити. Значить вовк винен у тому, що він хоче жити. Абсурд? Звісно! А з чого все почалося? Із жалості. Приклад третій. Жаліємо людину з фізичною вадою. В нас це викликає негативну емоцію. А людину, яку жаліємо, ми автоматично принижуємо, вказуючи їй на те, яка вона нещасна і неповноцінна. Вона знає про свою ваду? Думаю, що так. Чи хотіла б вона лишній раз про це собі нагадати? Думаю що ні. Чи принесе щось позитивного цій людині жалість, крім відчуття безвиході і неповноцінності? Навряд чи.
Жалість - це відправна точка агресії. Відбувся конфлікт. Слабкішого жаліємо, значить сильнішого треба покарати. Тобто здійснити агресію щодо суб'єкта, який до нас відношення не має. Деструктивна дія? Однозначно. А чому б не допомогти слабшому стати сильнішим? Це шанс для нього виграти наступний конфлікт. Жалість цього шансу йому не дасть.
Жалість - це сильний спосіб маніпуляції. Найбільше цим користуються жінки і діти ;)
Жалість - це нанесення прямої шкоди і собі, і об'єкту жалості, причому із дуже сильним суспільним оправданням - "я ж жалію слабкого!". Є відомий термін: "ведмежа послуга". Так от, зауважте, що ведмежі послуги часто робляться через жалість.
Так виглядає, що жалість - це маска, за якою приховано справжні причини і наміри. Так що ж насправді за вашою жалістю?
думки