Бачила в пеклі православних і католицьких священників, євангельських проповідників
У 24 номері «Країни» вийшов нехарактерний для української преси матеріал - про жінку, яка пережила клінічну смерть і була на тому світі. Тобто бачила пекло та рай. Звісно, можна вважати все це результатом хвороби (ракова пухлина мозку) і простим сном. Але реалістичність опису подій не лишає багато сумнівів щодо правдивості. Мене цей матеріал зачепив за живе.
… Трон був із білого блискучого каменю, інкрустований дорогоцінним камінням. Я почула голос Бога:
- Що ти зробила для мене?
- Я вірила, молилася, - відповіла. Мені враз стало страшно. Підійшов якісь чоловік, розгорнув переді мною сувій паперу. І на ньому я побачила себе в спальні, як молилася на колінах. Відчитала швиденько «Отче наш», а потім: «Боже, дай, Боже, зроби, Боже, пошли…» Стало неймовірно соромно.
- Ти зробила з мене слугу. Але я все давав, робив і прощав, - сказав Бог. Я заплакала від сорому і безвиході. Відчула, як він поклав на мою голову свою руку й мовив:
- Не плач дитя моє, прощені тобі гріхи твої Сином Моїм. Кожен раз, як ти грішила, розпинала його. Іди й дивися. Кінець світу близько. Твоє тіло ще не встигне зотліти.
… Опустилася нижче. Я зрозуміла, що нас не бачать. Неподалік гігантський, наче багатоповерхівка, скляний акваріум. У ньому - безліч малесеньких діточок, що ніби плавають у газі, як зародки. Усі пищать, кричать. Прислухаюся, одне жалібно так плаче: «Мамочко, не вбивай, не вбивай, я хочу жити! Я любитиму тебе».
- То - жертви абортів, - каже мій провідник. - На суді вони свідчитимуть проти своїх батьків-вбивць. Потім житимуть біля Бога.
Деякі діти зникали. Як мені пояснили, їхні батьки на Землі розкаялися в гріхах.
Бачила під горою двох здоровенних чортів. Схожих на бридких тварин із м’язистими лапами. Настільки огидні, що навіть не хочу їх описувати. Розтинали сокирами людину. За якийсь час вона оживала, і знущання повторювалися.
- Такі при житті розділяли сім’ї, руйнували брехнею дружбу, церкви, - пояснив ангел.
Одну жінку багато чортів били ногами, кусали й страшенно при цьому реготали. Побита й скривавлена валялася в піску, стогнала.
- У цей час її поминають, - говорить. - Усі кажуть про неї гарні слова, мовляв, була чесною, доброю й щирою людиною. Але це не так. От чортам і весело. Треба завжди казати правду.
Далі побачила бабусю. Вона померла давно. Величезний чорт розжареними щипцями витягував їй язика. Бабка кричала від болю. Мучитель на якусь мить зупинявся й знову повторював катування. Я заплакала.
- Вона все життя обмовляла людей, судила їх. І не розкаялася, - пояснив ангел.
Бачила православних і католицьких священників, євангельських проповідників. Кожен - у котлі, в якому була рідина, схожа на смолу. Під ними горів вогонь. Ангел казав, що на Землі вони служили не Богу, а собі.
… Трон був із білого блискучого каменю, інкрустований дорогоцінним камінням. Я почула голос Бога:
- Що ти зробила для мене?
- Я вірила, молилася, - відповіла. Мені враз стало страшно. Підійшов якісь чоловік, розгорнув переді мною сувій паперу. І на ньому я побачила себе в спальні, як молилася на колінах. Відчитала швиденько «Отче наш», а потім: «Боже, дай, Боже, зроби, Боже, пошли…» Стало неймовірно соромно.
- Ти зробила з мене слугу. Але я все давав, робив і прощав, - сказав Бог. Я заплакала від сорому і безвиході. Відчула, як він поклав на мою голову свою руку й мовив:
- Не плач дитя моє, прощені тобі гріхи твої Сином Моїм. Кожен раз, як ти грішила, розпинала його. Іди й дивися. Кінець світу близько. Твоє тіло ще не встигне зотліти.
… Опустилася нижче. Я зрозуміла, що нас не бачать. Неподалік гігантський, наче багатоповерхівка, скляний акваріум. У ньому - безліч малесеньких діточок, що ніби плавають у газі, як зародки. Усі пищать, кричать. Прислухаюся, одне жалібно так плаче: «Мамочко, не вбивай, не вбивай, я хочу жити! Я любитиму тебе».
- То - жертви абортів, - каже мій провідник. - На суді вони свідчитимуть проти своїх батьків-вбивць. Потім житимуть біля Бога.
Деякі діти зникали. Як мені пояснили, їхні батьки на Землі розкаялися в гріхах.
Бачила під горою двох здоровенних чортів. Схожих на бридких тварин із м’язистими лапами. Настільки огидні, що навіть не хочу їх описувати. Розтинали сокирами людину. За якийсь час вона оживала, і знущання повторювалися.
- Такі при житті розділяли сім’ї, руйнували брехнею дружбу, церкви, - пояснив ангел.
Одну жінку багато чортів били ногами, кусали й страшенно при цьому реготали. Побита й скривавлена валялася в піску, стогнала.
- У цей час її поминають, - говорить. - Усі кажуть про неї гарні слова, мовляв, була чесною, доброю й щирою людиною. Але це не так. От чортам і весело. Треба завжди казати правду.
Далі побачила бабусю. Вона померла давно. Величезний чорт розжареними щипцями витягував їй язика. Бабка кричала від болю. Мучитель на якусь мить зупинявся й знову повторював катування. Я заплакала.
- Вона все життя обмовляла людей, судила їх. І не розкаялася, - пояснив ангел.
Бачила православних і католицьких священників, євангельських проповідників. Кожен - у котлі, в якому була рідина, схожа на смолу. Під ними горів вогонь. Ангел казав, що на Землі вони служили не Богу, а собі.