Забрати гроші в депутата: популізму немає меж
Прочитав статтю Сергія Лещенка про нові видатки на народних депутатів. Цілком слушні зауваження, що в нас нардепи мають забагато пільг. А якщо порівняти середню зарплатню по країні, то взагалі складається враження, що народбні обранці живуть як королі.
Але до всіх претензій в мене є одна претензія. І вона стосується оплати праці помічників народних депутатів. В статті прослідковується певне обурення підвищення витрат майже у два рази - з 10 тис. грн на місяць до 20 тис. грн.
Власне тут і криється підсвідоме жлобство. Раніше депам виділялося лише 10 тис. грн на місяць на помічників (дозволялося мати максимум 4 штатних). Тобто на кожного з/п 2,5 тис. І це для столиці, і це для людей які займаються виробництвом законопроектів, за якими житиме вся країна. Фактично на ці гроші можна було найняти максимум фахову одну.
За власним досвідом і спостереженням, для нормальної якісної і, головне, результативної роботи мінімальний штат повинен складати 5-7 осіб. В цій сфері, на відміну, від журналістики не можна піти шляхом мінімізації витрат- найняти студента за половину з/п і очікувати від нього першокласної роботи.
Наведу вам один приклад для порівняння. У Мурманській обласній думі на 2005-06 рр. витрати на помічників депутата облдуми складали 30 тис. руб. ($1 тис.). На тої час середня з/п по місту була 15 тис. руб. Отже, депутат міг найняти дві людини за цілком пристойні гроші. Або одну. але це рівень області.
До чого призводить таке обмеження. Будь-який нормальний депутат, який хоче якісно працювати повинен шукати альтернативні (додаткові) джерела для утримання свого штабу. І це є один із поштовхів до корупції. Ні, не обов'язково брати хабарі. Але достатньо йти на моральні компромісі у партії, щоб мати кошти, або вступати в якусь партію, бо бути незалежним і без грошей = смерті. Наприклад, в ПР депам щомісяця видається по $20 тис. на "депутатську діяльність".
Якщо нормальна людина хоче затриматися у великій політиці і насправді щось корисне робити для народу, то йому необхідно - або мати власний бізнес, або бути членом ФПГ (фінансово-політичної групи). Ось такий тупик.
Всі ці розмови про великі зарплати депутатів - рзомови ніщебродів. Варто говорити не про те, як обдерти депутата. Варто задуматися над тим, як здійснювати за ним вплив, контролювати і вимагати звітності.
А загалом прогресивним кроком для початку боротьби із корупцією стало скорочення нардепів із 450 до 300 + відповідне підвищення (на 50%) витрат на утримання тих, що лишилися.
Але до всіх претензій в мене є одна претензія. І вона стосується оплати праці помічників народних депутатів. В статті прослідковується певне обурення підвищення витрат майже у два рази - з 10 тис. грн на місяць до 20 тис. грн.
Власне тут і криється підсвідоме жлобство. Раніше депам виділялося лише 10 тис. грн на місяць на помічників (дозволялося мати максимум 4 штатних). Тобто на кожного з/п 2,5 тис. І це для столиці, і це для людей які займаються виробництвом законопроектів, за якими житиме вся країна. Фактично на ці гроші можна було найняти максимум фахову одну.
За власним досвідом і спостереженням, для нормальної якісної і, головне, результативної роботи мінімальний штат повинен складати 5-7 осіб. В цій сфері, на відміну, від журналістики не можна піти шляхом мінімізації витрат- найняти студента за половину з/п і очікувати від нього першокласної роботи.
Наведу вам один приклад для порівняння. У Мурманській обласній думі на 2005-06 рр. витрати на помічників депутата облдуми складали 30 тис. руб. ($1 тис.). На тої час середня з/п по місту була 15 тис. руб. Отже, депутат міг найняти дві людини за цілком пристойні гроші. Або одну. але це рівень області.
До чого призводить таке обмеження. Будь-який нормальний депутат, який хоче якісно працювати повинен шукати альтернативні (додаткові) джерела для утримання свого штабу. І це є один із поштовхів до корупції. Ні, не обов'язково брати хабарі. Але достатньо йти на моральні компромісі у партії, щоб мати кошти, або вступати в якусь партію, бо бути незалежним і без грошей = смерті. Наприклад, в ПР депам щомісяця видається по $20 тис. на "депутатську діяльність".
Якщо нормальна людина хоче затриматися у великій політиці і насправді щось корисне робити для народу, то йому необхідно - або мати власний бізнес, або бути членом ФПГ (фінансово-політичної групи). Ось такий тупик.
Всі ці розмови про великі зарплати депутатів - рзомови ніщебродів. Варто говорити не про те, як обдерти депутата. Варто задуматися над тим, як здійснювати за ним вплив, контролювати і вимагати звітності.
А загалом прогресивним кроком для початку боротьби із корупцією стало скорочення нардепів із 450 до 300 + відповідне підвищення (на 50%) витрат на утримання тих, що лишилися.