хай би не припинявся
усі вже в курсі про київ. то от що я вам скажу, запамнятайте ці дні, друзі, бо це ніщо інше, як благословення зійшло на наше місто.
нам давно потрібен якийсь колапс і це в нас генеральна репетиція.
ходіть подивіться картинки, а я щось ще паралельно розповідатиму.
починається все з того, що твоя реальність перекроюється. змінюються кольори, форми, а також розміри звичних предметів. крім простору, змінився ще й час.
ти виходиш на вулицю і бачиш людей за роботою. це приємно.
зупиняється засніжена і закрижаніла машина. чути веселі крики.
"вася, бля, ну я ж тєбє гаваріл, хулі ти сюда випєрся!" - і починається акт підтримки й допомоги. як тут не заплакати?
машини стоять.
у дворах і на вулицях стоять автомобілі. і це не скелети й не трупи, а навпаки, як в міядзаківських мультиках, всі механізми мъякою білою рукою накриває велетенське добре почварисько і просто не дає творити хаос. каже, мовляв, заспокойся, вася, попустися, хулі ти рипаєшся?
машинне іглу
навіть якщо вирубиться все, ми виживемо, поки існують в природі бабці
ще кілька вась, хулівипєрлісь
дітям весело - можна падати, де схочеш, і мама не надає
птахи мерзнуть, правда. і решта теж.
про санчата згадали. а ще про лижі, борди, снігоходи.
вась
машинам кранти, канєшна, аж дивно, що їх досі стільки на дорогах.
щось навіть чистять, то взагалі гріх скаржитись.
оце взагалі мрія - здохни, приват, здохни!!!
усі ходять пішки. нарешті.
бабуня сходила в сільпо і йде додому. у сільпо повно харчів. і це лише в сільпо. а хліб можна пекти самому, якщо хтось ще не в курсі.
народ бавиться.
оце правильний підхід. хай стоїть машинка і чекає.
вааась, вєчєрєєт.
оце окремий кайф - спостерігати, як люди одне одного підвозять. зокрема, от літню пару запросили в машину. а перед тим, трохи вище, підібрали хлопчину з важезними сумками, бо він втомився і просто сів у сніг відпочивати.
а це просто собаки. собаки класні.