Другий трітлонний старт. Схід з гонки.
Короткий звіт про старт в Білій Церкві в кінці липня на спринт-дистанцію (750 плавання - 20 вел - 5 біг).
1. Плавання - мясорубка. Здуру став по центру замість збоку. Думав, всіх порву. Був смішний стоп-кадр на старті - стоїмо, чекаємо на березі. Тут свисток і вся маса людей летить в воду. І от якраз коли сусіди стартують на долю секунди переді мною, я відчуваю весь цей імпульс поруч і відчуваю, що гонка буде важкою і зовсім не такою, як олімпійка за місяць до цього. Води не бачив майже половину дистанцію. Постійно плив по людям - по спинам і ногам. Отримав в око, не дуже сильно. Плив сильніше, ніж на олімпійці, але техніка явно страждала за рахунок хаосу навколо. І результат - гірше ніж на Олімпійці - десь 16.30 на 750 метрів при 15.50 - за половину олімпійки.
Вибігаючи з транзитної зони після плавання, побачив, що одне колесо - повністю спущене. Ну, подумав, гонка накрилась і плани на 3 розряд так само. Тому що вона найкоротша і 10 хвилин, які мені потрібні, щоб змінити камеру - сильно на все впливають. Схоже, що перекачав шини перед стартом - певно, колесо лопнуло на жарі. Два уроки: 1. не робити перед стартом те, що не робиш на тренуванні (а я машинним насосом накачав колеса до твердого - думав, молодець). 2. Не перекачувати шини, коли є сонячний дурдом.
Ну, 3 розряд пролетів, але гонка ще йде і цікаво таки прийняти в ній участь :-) 10 хвилин, камеру замінив і поїхав. Цей раз гонка була з драфтингом - можна було ховатись за спини інших велосипедистів, зменшуючи опір повітря та затрати енергії. І я стрибав від групи до групи. Було дуже цікаво і мені сподобалось - елемент гри значно збільшився. Одну групу відпустив після розвороту - не зміг швидко відновити темп. З іншими тримався. Проте після 15 з 20 км побачив, що колесо знову спустило. Насосу поруч не було, тому я прийняв вольове рішення зійти.
Зрозумів, що невдача дає більше досвіду, ніж успіх. Як мінімум - з досвіду двох гонок.