Гей, славяне!

[jazykataja]

Після потягу Київ-Варшава, в якому цілу ніч суворі прикордонники сперечались із голосливими жіночками, що їдуть до Польщі на заробітки, інтер-сіті до Катовіц здавався мені взірцем залізничного порядку. Я тихенько читала собі A Short History of Nearly Everything, а поруч три поляки віком від 35 до 50 пили пиво та про щось гомоніли. Після першої пляшки вони повитягали цигарки і запиталися в мене, чи я не проти, на що я своєю вишуканою загально-слoв'янською відповіла, що, мовляв, прошу, панове. Вони подивились на мене з миттєвою підозрою і за кілька хвилин звернулись з якимось менш зрозумілим питанням. Тут вже мені довелось сказати що я "трохи розумею, але не мовлю". Коли з'ясувалось, що "пані українська" поляки радісно заголосували - "to pani je nasza!". За наступні дві години я дізналась що вони думають про Путіна, як люблять українців (бо потай вважають що то теж поляки), як сміються з Чехів (з них би й вийшли поляки, але дуже вже вони дурні) і як не люблять литвинів - бо ті пихаті, гонорові (ну якщо вже поляки так кажуть!) - польську усі геть розуміють але роблять вигляд що ні, і, не повірите, Adam Mickievicz вони пишуть як Adomas Mickevičius, ви собі уявляєте (???), Mickevičius, тьху!!!
От як би мені хто порадив якусь книжку про формування та становлення слoв'янських мов... З шкільних років я твердо запам'ятала, що класичною вважається полтавська вимова і батьком сучасної літературної мови слід вважати Івана Котляревськго, а його "Енеїда", то наша "La Divina Commedia". Ось скажімо, до татар мова ще була спільна? а за Мазепи?