(no subject)

Dec 15, 2012 16:58

1) правильні літери вперто не хочуть траплятись під пальці. мам, да, тепер я нию. бо мені от до сліз страшно, що так вже давно і так буде завжди. чиновники, хами і ножі відходять на другий план перед страхом захлинутися у несказаних словах. не мати чого сказати. а потім не мати кому сказати.

2) я люблю спонтанні зустрічі, вигадувати початки історій, ніколи не добиратись до хепі-ендів і тікати на громадському транспорті.

3) процес ламання себе в закритому просторі проходить повільно і постійно переривається.

п.с. у всіх моїх правильних людей є щось/хтось крім мене. мені треба правильних-правильних книжок. єсть чьо?
п.п.с. дада, нічого не міняється і я так само чекаю, що щось зміниться, треба тільки пережити "тут і зараз"

самотність, хвора, розуміти не обов"язково

Previous post Next post
Up