*починається сьогодні*
за відсутності подорожей і похмільних повернень маю похмілля звичайні. до 23-х років попри регулярну практику я, здається, так і не навчилась нормально пити. виправдовуюсь Воннегутом, називаючи "подорожами" будь-які несподіванки і, як джим кері в кіно, кажу "так".
я знала, що так і буде. що замість скаженої радості, відчуття свободи, шампанського і пельменей (от вже ж мічта ідіота) буде щось інше. можливо відчуття втрати, як завжди, коли від чогось відмовляєшся. але я чомусь забула про найочевидніше - про втому. і геть не подумала, що зможу більше доби не спати ну от просто так. із врєдності чи що.
для того, щоб "відчути покращення" напевно потрібен час. і сон. і буде мені нормальний колір обличчя. і перестану так невчасно тримати людей в голові. хоча ні. це точно ніколи не перестану.
а поки що вчасно згадана і вчасно знайдений:
((п.с. якщо що, я звільнилась із ранкових змін))
я знала, що так і буде. що замість скаженої радості, відчуття свободи, шампанського і пельменей (от вже ж мічта ідіота) буде щось інше. можливо відчуття втрати, як завжди, коли від чогось відмовляєшся. але я чомусь забула про найочевидніше - про втому. і геть не подумала, що зможу більше доби не спати ну от просто так. із врєдності чи що.
для того, щоб "відчути покращення" напевно потрібен час. і сон. і буде мені нормальний колір обличчя. і перестану так невчасно тримати людей в голові. хоча ні. це точно ніколи не перестану.
а поки що вчасно згадана і вчасно знайдений:
((п.с. якщо що, я звільнилась із ранкових змін))