Спеціалісти VS Генералісти

[jarofed]

Не так давно на якомусь із сайтів нашої обширної всесвітньої мережі випадково наткнувся на твердження, що вузькі спеціалісти - це відстій. Мовляв - дорогу молодому поколінню генералістів!!! Треба вміти все: і вірші писати, і у компах розбиратися, і картини малювати, і ракети будувати, і сантехніку у домі лагодити, і консалтингом займатися, і

Comments

[ajnochka]

..я вже якось думала над цим.. єдиним моїм висновком було одвічне - jedem das seine, кожному своє.. деякі просто народжені бути спеціалістами, і це чудово, а деякі - навпаки, так не можуть, бо їм так нецікаво.. хоча, мені завжди імпонували другі.. але то вже справа смаків, про які не сперечаються..))

[jarofed]

Питання радше навіть не в тому, що краще і цікавіше (бо очевидно, що наявність кількох занять у 99% випадків цікавіша, ніж фокусування виключно на одній справі), а в тому, чи можливий взагалі компетентний генералізм як категорія? Тобто, якщо я і письменник, і економіст, і художник, і програміст, то чи можу я бути у кожному із цих напрямків кращим за окремо взятого геніального письменника, геніального економіста, геніального художника і такого ж програміста? Звісно, це все перебільшення... але суть зрозуміла.

[ajnochka]

здається, генералісти кращі в гуманітарних науках, а спеціалісти - в точних.. тобто, художник все ж, не може бути кращим за геніального математика, а математик - кращим за геніального художника..
але можна бути геніальним художником, письменником і музикантом водночас..

[jarofed]

Не виключено. Але все ж я чув, що фізики дуже часто бувають хорошими поетами. Так що правило не повне ;)
Питання щодо необхідності вибору того чи іншого напрямку конкретною людиною залишається відкритим... Іншими словами, чи варто людині свідомо обирати шлях спеціаліста чи генераліста? Чи він прийде сам (свідомо обирати нічого непотрібно).

[maakss]

щось побачив заявлену тему і подумав, що буде про генералістів та спеціалістів у науковій галузі, а тут якось "за жізьнь".

Якщо людині подобається певні види діяльності - хто ми такі, щоб обмежувати її? Нехай собі тушканчиками зі свинками займається.

Інше питання, коли в одній галузі занадто заглиблюються і нічого не хочуть бачити поза нею: як, приміром, рідні українські політологи ненавидять хором мат.статистичні методи та статистику (одразу кажуть "це соціологія" або ще щось інше, це не наше), а деякі лінгвісти до них приєднуються і від слів "непараметричні тести" просто слиною харкають, такого допускати ніззя!

Власне, до "кожному - своє" приєднуюся, головне, на мою думку, не хаяти чужого.

[jarofed]

Ні в якому разі нікого обмежувати не збирався. Я виключно про внутрішні відчуття. Конкретніше - про свої власні. Відчуваю, що дуже багато видів діяльності подобається. А на все часу може й не вистачити. А що тоді? Обирати найбільш привабливі? Намагатися потягнути все?.. А час не безмежний.

Щодо хаяння чужої справи - таке ставлення виникає зазвичай через банальне невігластво. І якщо вже людина дозволяє собі таке робити - тоді з нею розмова коротка. Точніше - взагалі ніякої розмови.

[maakss]

Абсолютно згоден!

Мені здається, що серед видів діяльності можна виділити професійну діяльність, а можна й хобі різні. А сортувати час спробувати за критерієм "що саме більше подобається" (у самого так не виходить, але ж хто зна...)

А якщо "тягнути", ну, то тоді виходить що те, що подобається, (це я так Вінтгенштайню, пардон) перетворюється на тягар, нащо воно тоді таке )))

[jarofed]

Дуже складно не погодитися з твердженням, що "все не потягнеш". Але саме потреба обирати із двох (трьох, п"яти і т. п.) альтернатив іноді буває найбільш болючою. Бо відмовившись від одного із занять, можна втратити відчуття причетності

[ir_realna]

моя скромна думка:
ЗАБИТИ на то, що кажуть науковці і різні мудрагелі - і жити так, як ти сам собі вирішив.
ну хто сказав, що треба? цей хтось що, вища інстанція, сам господь бог?
таккаж невизначена людина як і всі. млже нещасніша навіть , бо від великого розуму дах однозначно їде.
не по моделях жити варто, а надто не по дуалістичних - бо світ не чорно-білий.
і за життя можна побути усім, ким забажаєш. просто всі думають , що не встигнуть і обирають найзручніші варіанти (щоби і робити не гидко і стабільне забезпечення життя), тому так не встигають спробувати.
ну, може, я чогось і не знаю, тому комент не дуже адекватний, але най це буде суб"єктивна точка зору.
блін, аж за переживала =)

[jarofed]

Абсолютно адекватна точка зору.
Проблема полягає якраз у визначенні, чи дійсно варто "жити так, як ти сам собі вирішив"? Тобто чи слід приймати свідоме рішення щодо свого спеціалізму/генералізму. Або ж просто рухатися вслід за своїми почуттями. Перший варіант, якщо тільки вона має намір дійсно дотримуватися обраного курсу, ставить людину у жорсткі рамки. Другий - є певною мірою безвідповідальним.

І я не зовсім згоден, що всі думають, що не встигнуть. Дехто взагалі не думає. Або думає, що його життя - це не його справа (крайня міра безвідповідальності - жити за принципом "будь що буде"). Саме такі люди потрапляють під найбільший ризик стати "генералістами, які не є професіоналами у жодній справі". Кидаючись від справи до справи, вони не набувають досконалості у жодній з них. А значить, не можуть отримати від роботи повного задоволення. Ну принаймні, мені так здається.