Первоцвіти Ічнянського парку
Власне, як ми їздили видно по останніх фотографіях, де автобус долає неймовірні перешкоди :)
Обов'язково перегляньте цей фотозвіт до кінця!
Originally posted by freckle06 at Первоцвіти Ічнянського парку
На днях випала можливість подивитися як цвітуть проліски та підсніжники в Ічнянському парку.
Разом із клубом «Добре поїхали» я вперше туди потрапила в 2012 році.
Пам'ятаю, як була вражена та зачарована, бо до того ніколи не бачила як то все квітне, та ще й в такій кількості. Тому незважаючи навіть на те, що я трохи прихворіла, спакувала сумку з камерою, не забувши свій улюблений Індустар, і вперед)))
До цього погода нас радувала сонечком і теплом, а тут як назло зранку дощ і холод... але дощ ми залишили в Києві.)))
Від Києва до Ічні не так і далеко, всього 159 км, але стан доріг такий, що дорога зайняла більше 3 годин. Словом куди б ми там не йшли, на стан доріг то зовсім не впливає.
Зупинка в українському березовому гайку))))
Спочатку наша група завітала до офісу Ічнянського національного парку, де на нас вже чекали, послухали трохи про сам парк, подивилися фантастичні фотограафії Сергія Гладкевича.
Уявляю наскільки це тяжко зняти тварин та птахів в таких ракурсах. Це не дівчатка в студії, їх не попросиш зробити губки качечкою чи трохи змінити позу)))
Працівниці парку напередодні нашого приїзду розвідали, де квітнуть найкраще підсніжники та перші проліски. Туди ми і рушаємо))
Спочатку за вікном можна було де не де помітити поодинокі білі квіти. Ми робимо зупинку і занурюємся в ліс.
Перші квіти викликають захват - камери, невелички фотоапарати, телефони націлюються на підсніжники.
Чим далі в ліс, тим квітів стає все більше і більше. І якщо зробиш крок зі стежки, то треба дуже уважно дивитися під ноги, щоб не наступити на цю красу.
А потім ти забуваєш про все, вишукуєш гарні квіточки, міняєш об'єктиви, знімаєш, потім одним з останніх кидаєшся наздоганяти групу і при цьому звертаєш не на ту стежку, там натрапляєш на дятлів, а потім знову галопом наздоганяєш всіх інших))))
Підсніжник білосніжний або «молочна квітка»
Проліска дволиста
Далі еко-стежка Садове.
По дорозі зупиняємося послухати про деякі види рослин, ще познімати проліску або лишайник)
Цього разу маршрут трохи змінили, на перехресті повернули в іншу сторону, стежка йшла лісом з великою кількістю хвойних дерев. Дерева за ці 3 роки значно підросли.
Дуб, якому за словами екскурсовода більше ста років.
Біля нього можна було зарядитися енергією, або віддати свою негативну. Кожен вирішував, що йому необхідніше, а можливо і те, і те не завадить.
Я тим часом досліджувала мурашник))
І кінцева точка нашого маршруту - обід на природі. Тут на нас вже чекав смачний куліш та духмяний трав'яний чай.
Лісовий цар на дерев'яному троні з цілющою водою)))
Смачно пообідавши, подякувавши працівникам парку, рушили на Київ. Дороги в країні фантастичні і з кожним роком стають ще кращими) Затамувавши подих, спостерігаємо як наш автобус долає українську асфальтовану дорогу)
Поки автобус долав перешкоди, поруч запалили гіганську «свічку», туристи почали жартувати - по Х...лу))
Обов'язково перегляньте цей фотозвіт до кінця!
Originally posted by freckle06 at Первоцвіти Ічнянського парку
На днях випала можливість подивитися як цвітуть проліски та підсніжники в Ічнянському парку.
Разом із клубом «Добре поїхали» я вперше туди потрапила в 2012 році.
Пам'ятаю, як була вражена та зачарована, бо до того ніколи не бачила як то все квітне, та ще й в такій кількості. Тому незважаючи навіть на те, що я трохи прихворіла, спакувала сумку з камерою, не забувши свій улюблений Індустар, і вперед)))
До цього погода нас радувала сонечком і теплом, а тут як назло зранку дощ і холод... але дощ ми залишили в Києві.)))
Від Києва до Ічні не так і далеко, всього 159 км, але стан доріг такий, що дорога зайняла більше 3 годин. Словом куди б ми там не йшли, на стан доріг то зовсім не впливає.
Зупинка в українському березовому гайку))))
Спочатку наша група завітала до офісу Ічнянського національного парку, де на нас вже чекали, послухали трохи про сам парк, подивилися фантастичні фотограафії Сергія Гладкевича.
Уявляю наскільки це тяжко зняти тварин та птахів в таких ракурсах. Це не дівчатка в студії, їх не попросиш зробити губки качечкою чи трохи змінити позу)))
Працівниці парку напередодні нашого приїзду розвідали, де квітнуть найкраще підсніжники та перші проліски. Туди ми і рушаємо))
Спочатку за вікном можна було де не де помітити поодинокі білі квіти. Ми робимо зупинку і занурюємся в ліс.
Перші квіти викликають захват - камери, невелички фотоапарати, телефони націлюються на підсніжники.
Чим далі в ліс, тим квітів стає все більше і більше. І якщо зробиш крок зі стежки, то треба дуже уважно дивитися під ноги, щоб не наступити на цю красу.
А потім ти забуваєш про все, вишукуєш гарні квіточки, міняєш об'єктиви, знімаєш, потім одним з останніх кидаєшся наздоганяти групу і при цьому звертаєш не на ту стежку, там натрапляєш на дятлів, а потім знову галопом наздоганяєш всіх інших))))
Підсніжник білосніжний або «молочна квітка»
Проліска дволиста
Далі еко-стежка Садове.
По дорозі зупиняємося послухати про деякі види рослин, ще познімати проліску або лишайник)
Цього разу маршрут трохи змінили, на перехресті повернули в іншу сторону, стежка йшла лісом з великою кількістю хвойних дерев. Дерева за ці 3 роки значно підросли.
Дуб, якому за словами екскурсовода більше ста років.
Біля нього можна було зарядитися енергією, або віддати свою негативну. Кожен вирішував, що йому необхідніше, а можливо і те, і те не завадить.
Я тим часом досліджувала мурашник))
І кінцева точка нашого маршруту - обід на природі. Тут на нас вже чекав смачний куліш та духмяний трав'яний чай.
Лісовий цар на дерев'яному троні з цілющою водою)))
Смачно пообідавши, подякувавши працівникам парку, рушили на Київ. Дороги в країні фантастичні і з кожним роком стають ще кращими) Затамувавши подих, спостерігаємо як наш автобус долає українську асфальтовану дорогу)
Поки автобус долав перешкоди, поруч запалили гіганську «свічку», туристи почали жартувати - по Х...лу))