Вчора так празднував, навіть забув, що хотів написати.
Пригадалось, як мущини готувались до цього великого, без сумніву, праздніка, десь у середині 80-х.
Купити справжній подарок, то була тоді велика проблема. Не тому, що подарки дорогі, бо в нормального мужика всігда є заначка, а тому що прилавки в магазинах порожні. От за день до праздніка на вулицях міста спостерігались толпи мущін із стурбованм виразом обличчя, які човниками курсували туди-сюди в пошуках хоть якого-то подарка. Час від часу, то тут то там, "вибрасували" товар, і тоді вся толпа стрємілась до завєтної точки.
Раз, пригадую, вибросили пєльмєнніци. Ідеш по вулиці, а тобі навстрєчу одні мужики, і кожен з чуством виполнєнного долга тащить пєльмєнніцу. І широко так либиться, бо заначки хватить тепер і на цвєти і на банку чорнила.
Раз уже васьмоє марта - дєнь освобождєнія женщін із кухонного рабства, то пельмєнніца, я щітаю, правильний подарок. Тепер, поки муж буде на дивані дивитись тілівізор, жена буде витрачать на приготування пєльменєй на полчаса менше.