овуляція
На вихідних група ентузіазістів, серед яких (сиджу в теплій хаті і дуже тішуся) двоє мої випускників, здійснили сходження на г.Овул (1609м) в Центральних Горганах. Вітаю всю команду з новою вершиною, на яку вдалось піднятись у таких непростих умовах.
репортаж Колі Стражнікова:
Наша команда ("Граблі") щороку приблизно на 8 березня робить вилазку в гори. Але такого складного штурму вершини, як на цьогорічний Овул, у нас ще не було. :) Траплялися сніги по груди, завірюхи, але зазвичай сніг на початку березня мокрий, або злежаний наст. А цього разу був сухий і сипучий, як пісок. Просуватися вгору було дуже важко.
Газелька нас довезла зі Львова до Яли. Десь о 15:10 ми вирушили до Дарова, о 16:30 почали підйом на вершинку 1307м за якою планували ночувати. В лісі на підйомі від Дарова ми першим ділом попали в лісоповал, але то була очікувана перешкода, хоча досить складна. Перетнувши лісоповал ми зайшли в ліс і пішли вгору просікою. Під ногами була зледеніла земля, листя, чорниці, так що ноги не лише безуспішно барахталися в сипучому снігу, а й постійно шукали опору на землі. Хотілося взути кішки. Але помаленьку, чіпляючись за гілки, за кущі чорниць або спираючись на дерева ми вийшли на виположення і далі вже було легше. Однак в цей час уже повністю стемніло. До вершини 1307м перші з нас дійшли о 20год, знайшли рівне і більш-менш затишне місце, розставили намети. Інша частина, яка сунулася в хвості, підійшла аж о 22 год. Ми вже почали думати, що вони там на першому виположенні поставили намети. Десь після 21 почали їх викрикувати, ближче до 22 двоє пішли назустріч, однак недалеко зустрілися. Відстаючі вирішили підкріпитися по дорозі, і зробили собі привальчик, з'їли супчик.
Наступного ранку були часті короткотривалі, але сильні, снігопади. Ми вийшли десь о 12 год. Підйом на Овул гарно топтали всі разом по черзі. Тим хто топтав перший, снігу було стабільно по пояс, іноді на підйомчиках було і по груди, тим хто йшов вкінці, снігу було вже приблизно по коліна. :) Але саме цікаве почалося десь о 14год., коли вийшли з лісу в жереп, до вершини залишалося лише 100м по вертикалі, які ми долали 2 години. :))) Такий пухкий сніг над жерепом - це щось неймовірне. Це постійне провалювання по груди, це борсання на одному місці 10хв. зі спробами зробити хоч пару кроків вперед вгору. Пересувалися по-пластунськи, або якщо буквально, то можна сказати плавали в снігу. Лижну палку тримаєш в обох руках перед собою, спираєшся на неї і на локті в сніг, тим часом стараєшся нащупати якусь опору під ногами або натрамбувати хоч якось той сніг. Цей незабутній підйом запам'ятався усім... :)))) Стали реально сумніватися, що встигнемо вийти на вершину до кінця світлового дня і знову доведеться йти вночі. Однак через деякий час виробили тактику, що йти потрібно попри гілки жерепу, які визирають з-під снігу. За них можна було чіплятися і витягувати себе, крім того можна було нащупувати і опиратися ногами на гілки, які вкриті снігом. Таким чином просування трішки прискорилося. Ближче до вершини навіть почався втрамбований вітром наст, так що іноді можна було йти стоячи, а не пливти. Однак це була ненадійна і підступна опора - частенько провалювалися назад в сніг, як мінімум по пояс. :)))
Десь о 16 вийшли до тріангу. Пощастило, що на цю годинку перед самою вершиною Овула, на вершині і на спуску з неї короткочасні снігопади припинилися і хмари знову розбіглися, так що ми могли помилуватися краєвидами.
Спуск пішов уже легко, незважаючи на глибокий сніг і жереп під ним. Траверснули західну передвершинку і почали спускатися в напрямку до колиби, але промазали і пішли по відрогу. Потім довелося повертатися на трек. Якби не GPS, то на колибу ми б ніколи не потрапили. :)
О 18 були вже біля хатки. Почали робити сауну - це головна ідея походу. Ми несли 24кг буржуйку, яка розбирається на 7 частин, для того, щоб зробити похідну сауну біля колиби... Однак зломана пилка, єдина маленька сокирка, та інші фактори і прорахунки не дали змоги оцінити результат. :))) І як пізніше з іронією висловився один з учасників походу: "Ну ми рєальні придурки, взяли пєчку і перенесли її через гору!!!" :)
Наступного дня робили шашлик. Потім все попідмітали, сміття забрали до Долини, закрили хату і ключ залишили, там же ж де він і лежав. Десь по 14 пішли вниз. З горем по полам, завдяки GPS тримаючи напрямок на точку, куди приїде машина, поволі спускалися. Десь після 15год. здалося, що почули запах вихлопних газів. Через мить вже побачили внизу УАЗик Віктора, а біля нас заметушився Ральф, проорюючи по шию сніг, і час від часу ниряючи туди з головою. :)
Всі задоволені і щасливі, що пригоди скінчилися, що приїхав Віктор, який нас забере до Осмолоди і до того ж привіз багато пива!!!!! (пити хотілося постійно, топленим снігом не напивалися)
Сипучі сніги запам'яталися як ще один досвід зимових походів.
Фоточки:
https://picasaweb.google.com/markiyan.halabala/572011#
https://picasaweb.google.com/strazhnikov/05072011#
https://picasaweb.google.com/Kobzar80/47032011#
репортаж Колі Стражнікова:
Наша команда ("Граблі") щороку приблизно на 8 березня робить вилазку в гори. Але такого складного штурму вершини, як на цьогорічний Овул, у нас ще не було. :) Траплялися сніги по груди, завірюхи, але зазвичай сніг на початку березня мокрий, або злежаний наст. А цього разу був сухий і сипучий, як пісок. Просуватися вгору було дуже важко.
Газелька нас довезла зі Львова до Яли. Десь о 15:10 ми вирушили до Дарова, о 16:30 почали підйом на вершинку 1307м за якою планували ночувати. В лісі на підйомі від Дарова ми першим ділом попали в лісоповал, але то була очікувана перешкода, хоча досить складна. Перетнувши лісоповал ми зайшли в ліс і пішли вгору просікою. Під ногами була зледеніла земля, листя, чорниці, так що ноги не лише безуспішно барахталися в сипучому снігу, а й постійно шукали опору на землі. Хотілося взути кішки. Але помаленьку, чіпляючись за гілки, за кущі чорниць або спираючись на дерева ми вийшли на виположення і далі вже було легше. Однак в цей час уже повністю стемніло. До вершини 1307м перші з нас дійшли о 20год, знайшли рівне і більш-менш затишне місце, розставили намети. Інша частина, яка сунулася в хвості, підійшла аж о 22 год. Ми вже почали думати, що вони там на першому виположенні поставили намети. Десь після 21 почали їх викрикувати, ближче до 22 двоє пішли назустріч, однак недалеко зустрілися. Відстаючі вирішили підкріпитися по дорозі, і зробили собі привальчик, з'їли супчик.
Наступного ранку були часті короткотривалі, але сильні, снігопади. Ми вийшли десь о 12 год. Підйом на Овул гарно топтали всі разом по черзі. Тим хто топтав перший, снігу було стабільно по пояс, іноді на підйомчиках було і по груди, тим хто йшов вкінці, снігу було вже приблизно по коліна. :) Але саме цікаве почалося десь о 14год., коли вийшли з лісу в жереп, до вершини залишалося лише 100м по вертикалі, які ми долали 2 години. :))) Такий пухкий сніг над жерепом - це щось неймовірне. Це постійне провалювання по груди, це борсання на одному місці 10хв. зі спробами зробити хоч пару кроків вперед вгору. Пересувалися по-пластунськи, або якщо буквально, то можна сказати плавали в снігу. Лижну палку тримаєш в обох руках перед собою, спираєшся на неї і на локті в сніг, тим часом стараєшся нащупати якусь опору під ногами або натрамбувати хоч якось той сніг. Цей незабутній підйом запам'ятався усім... :)))) Стали реально сумніватися, що встигнемо вийти на вершину до кінця світлового дня і знову доведеться йти вночі. Однак через деякий час виробили тактику, що йти потрібно попри гілки жерепу, які визирають з-під снігу. За них можна було чіплятися і витягувати себе, крім того можна було нащупувати і опиратися ногами на гілки, які вкриті снігом. Таким чином просування трішки прискорилося. Ближче до вершини навіть почався втрамбований вітром наст, так що іноді можна було йти стоячи, а не пливти. Однак це була ненадійна і підступна опора - частенько провалювалися назад в сніг, як мінімум по пояс. :)))
Десь о 16 вийшли до тріангу. Пощастило, що на цю годинку перед самою вершиною Овула, на вершині і на спуску з неї короткочасні снігопади припинилися і хмари знову розбіглися, так що ми могли помилуватися краєвидами.
Спуск пішов уже легко, незважаючи на глибокий сніг і жереп під ним. Траверснули західну передвершинку і почали спускатися в напрямку до колиби, але промазали і пішли по відрогу. Потім довелося повертатися на трек. Якби не GPS, то на колибу ми б ніколи не потрапили. :)
О 18 були вже біля хатки. Почали робити сауну - це головна ідея походу. Ми несли 24кг буржуйку, яка розбирається на 7 частин, для того, щоб зробити похідну сауну біля колиби... Однак зломана пилка, єдина маленька сокирка, та інші фактори і прорахунки не дали змоги оцінити результат. :))) І як пізніше з іронією висловився один з учасників походу: "Ну ми рєальні придурки, взяли пєчку і перенесли її через гору!!!" :)
Наступного дня робили шашлик. Потім все попідмітали, сміття забрали до Долини, закрили хату і ключ залишили, там же ж де він і лежав. Десь по 14 пішли вниз. З горем по полам, завдяки GPS тримаючи напрямок на точку, куди приїде машина, поволі спускалися. Десь після 15год. здалося, що почули запах вихлопних газів. Через мить вже побачили внизу УАЗик Віктора, а біля нас заметушився Ральф, проорюючи по шию сніг, і час від часу ниряючи туди з головою. :)
Всі задоволені і щасливі, що пригоди скінчилися, що приїхав Віктор, який нас забере до Осмолоди і до того ж привіз багато пива!!!!! (пити хотілося постійно, топленим снігом не напивалися)
Сипучі сніги запам'яталися як ще один досвід зимових походів.
Фоточки:
https://picasaweb.google.com/markiyan.halabala/572011#
https://picasaweb.google.com/strazhnikov/05072011#
https://picasaweb.google.com/Kobzar80/47032011#