Дарія Цвєк "Малятам і батькам": привітання і як поводитися на власній гостині.
"Якщо до батьків прийшли гості двері після дзвінка відчиняє батько, а старший син повинен допомогти гостям зняти пальто. Вітаючись із гостем син стоїть випроставшись і першим руки не подає. Лишень тоді, коли гість подасть руку, він подає свою, називаючи своє ім.»я, адже гість може його не знати. Якщо гостя вітає дочка, то, звичайно ж, допомагати знімати пальто вона не повинна. Коли гість подасть їй руку, вона граційно подає свою , тоді злегка присідає і називає своє ім’я.
Можливо на теперішній час ці манери можуть видатися вам дещо застарілими, але повірте: добре виховання лише додасть вашим дітям пошани в очах гостя.
Коли ви запрошуєте гостей до столу, то подбайте, щоб першим за стіл сідали старші люди: спершу старші жінки, за ними чоловіки й аж тоді - молодь та діти. Стільці при цьому слід присувати тихенько. Першими набирають страви старші гості, далі молодші, хлопець підносить полумисок дівчині чи жінці котра сидить біля нього праворуч, щоб вона набрала собі, тоді набирає собі та ставить полумисок поближче до сусіда. Дуже гарно, коли страви подаватиме син, підходячи з полумиском до гостя з лівого боку, щоб той міг набрати правою рукою (починати слід від жінок). Напої для перекуски наливає батько, тримаючи у лівій руці пляшку загорнуту в серветку а в правій - серветку, якщо витирає горлечко пляшки, щоб рідина не капала на одежу, чи обрус.
По гостині всі дякують господарям. Син допомагає гостям одягати пальта, а також подає крісло, щоб вони могли присісти взуваючись.
Пам’ятайте, що виховання дітей - то запорука вашого авторитету і доброго імені серед людей, а маленьких учіть бути ввічливими - от як Рибка вчила свою донечку в давній казці, яку мені розповіла в дитинстві моя старенька тета»..
Казка про Рибку буде далі….)))."
Щодо практичного застосування вище написаного, то саме, як вітатися, хто кому подає руку при зустрічі якось важлива частина життя і особисто для мене таки дещо свідчить. З дитинства я знала таке: подати руку може виключно старший чоловік молодшому (це і субординаційно також може бути), а жінка навпаки подає чоловікові руку перша. Якщо є мама і донька, то мама подає руку, а тоді вже всі вітаються з донькою і також вже можуть простягнути їй руку. А в принципі жінка може і не простягати руки взагалі.
Часто приїжджаючи за кордон стикаєшся з абсолютно іншим, ну бо що не край, то обичай і відповідно з поваги до чужої культури я намагаюся відчути місцеві звичаї.
Але багато людей, які приїжджають сюди поводять себе згідно власних звичаїв...а ми... а ми таке враження не маємо чого їм запропонувати у відповідь і тому відразу погоджуємося на інколи чужі нам жести привітання. І так радіємо з цього!
Етикету різноманітного тепер якось розвелося.... забагато...
"Чужого не цуратися, свого научатися...", - не треба про це забувати. І "Малятам і батькам" ввела мене в певні сентименти і роздуми на предмет цього всього.
Можливо на теперішній час ці манери можуть видатися вам дещо застарілими, але повірте: добре виховання лише додасть вашим дітям пошани в очах гостя.
Коли ви запрошуєте гостей до столу, то подбайте, щоб першим за стіл сідали старші люди: спершу старші жінки, за ними чоловіки й аж тоді - молодь та діти. Стільці при цьому слід присувати тихенько. Першими набирають страви старші гості, далі молодші, хлопець підносить полумисок дівчині чи жінці котра сидить біля нього праворуч, щоб вона набрала собі, тоді набирає собі та ставить полумисок поближче до сусіда. Дуже гарно, коли страви подаватиме син, підходячи з полумиском до гостя з лівого боку, щоб той міг набрати правою рукою (починати слід від жінок). Напої для перекуски наливає батько, тримаючи у лівій руці пляшку загорнуту в серветку а в правій - серветку, якщо витирає горлечко пляшки, щоб рідина не капала на одежу, чи обрус.
По гостині всі дякують господарям. Син допомагає гостям одягати пальта, а також подає крісло, щоб вони могли присісти взуваючись.
Пам’ятайте, що виховання дітей - то запорука вашого авторитету і доброго імені серед людей, а маленьких учіть бути ввічливими - от як Рибка вчила свою донечку в давній казці, яку мені розповіла в дитинстві моя старенька тета»..
Казка про Рибку буде далі….)))."
Щодо практичного застосування вище написаного, то саме, як вітатися, хто кому подає руку при зустрічі якось важлива частина життя і особисто для мене таки дещо свідчить. З дитинства я знала таке: подати руку може виключно старший чоловік молодшому (це і субординаційно також може бути), а жінка навпаки подає чоловікові руку перша. Якщо є мама і донька, то мама подає руку, а тоді вже всі вітаються з донькою і також вже можуть простягнути їй руку. А в принципі жінка може і не простягати руки взагалі.
Часто приїжджаючи за кордон стикаєшся з абсолютно іншим, ну бо що не край, то обичай і відповідно з поваги до чужої культури я намагаюся відчути місцеві звичаї.
Але багато людей, які приїжджають сюди поводять себе згідно власних звичаїв...а ми... а ми таке враження не маємо чого їм запропонувати у відповідь і тому відразу погоджуємося на інколи чужі нам жести привітання. І так радіємо з цього!
Етикету різноманітного тепер якось розвелося.... забагато...
"Чужого не цуратися, свого научатися...", - не треба про це забувати. І "Малятам і батькам" ввела мене в певні сентименти і роздуми на предмет цього всього.