Раптове рішення.
Не знаю, як ви, але я можу прийняти на ранок рішення, про яке на вечір ще, навіть, не починала думати. От так пити каву і... бац(!!!) щось собі надумати.
Я повертаюся в лікарню. Лікарем (ну бо ж буває по-різному, очевидно)).
Багато років безперервної роботи, а далі декретна відпустка, а далі знову роботу, а далі думка про те, що я мало часу з дітьми... А потім і так постійні консультації і розуміння того, що я таки люблю це все діло і по великому рахунку нічого ж більше в житті робити не вмію...
Тому от минулого тижня, так раптом, я зрозуміла, що якщо я не повернуся зараз, то вже більше ніколи цього не зроблю.
Діти ростуть. Я не стаю їм менш потрібною, проте, напевно, мені стає потрібно більше. До мене повертається максималізм віку... років 25-26....). І таке буває.
В цілому знаю одне, що ніколи не треба боятися щось в житті змінювати, якщо відчувається у цьому потреба!!!
Всім гарного дня і добрих думок!
Я повертаюся в лікарню. Лікарем (ну бо ж буває по-різному, очевидно)).
Багато років безперервної роботи, а далі декретна відпустка, а далі знову роботу, а далі думка про те, що я мало часу з дітьми... А потім і так постійні консультації і розуміння того, що я таки люблю це все діло і по великому рахунку нічого ж більше в житті робити не вмію...
Тому от минулого тижня, так раптом, я зрозуміла, що якщо я не повернуся зараз, то вже більше ніколи цього не зроблю.
Діти ростуть. Я не стаю їм менш потрібною, проте, напевно, мені стає потрібно більше. До мене повертається максималізм віку... років 25-26....). І таке буває.
В цілому знаю одне, що ніколи не треба боятися щось в житті змінювати, якщо відчувається у цьому потреба!!!
Всім гарного дня і добрих думок!