RIP...

[ja_marjana_mama]

Не пам"ятаю звідки це знаю, проте є народи, де дівчина, яка досягнула повноліття починає носити жалобу навіть за дуже далекими родичами, як зі свого боку, так і зі сторони чоловіка ( якщо такий вже є, або у майбутньому, як одружиться).

Відповідно з певного віку вона є у траурі практично... постійно. Бо чим старшою робишся... тим і всі довкола (як

Comments

[rysika]

Несподівана втрата це завжди важко, хвороби і безпам’ятство теж не легкість.
Тримайтеся :(*
Про останнє - це єдиний спосіб не зійти з розуму й не зациклитися на смерті.

[ja_marjana_mama]

Дякую. Це втрата далекої по родинних відносинах людини, проте дуже-дуже хорошої...

[rysika]

ти знаєш, я буває дуже сумую, коли дізнаюся про хвороби чи смерті незнайомих чи малознайомих мені людей, близьких яких я знаю.
Просто тому, що смерть це завжди важко.
І в таку хвилину, я вірю, чим більше людей сумує з тобою, тим легше ці моменти пережити.

[ja_marjana_mama]

Я не пішла на похорон. Не дуже і могла. Але і могла...якщо відверто. Якось знала, що буду сильно плакати, привертати увагу.. Не хотіла. Як і завжди в таких випадках не знала, що сказати...

[rysika]

:(*