(no subject)
Я не знаю, чи це пов'язано з погодою, чи просто липень так швидко минає, але я не можу тримати в собі слова. Я пишу дуже багато, але те, що сидить у грудях, не зменшується, не виписується. Живу в режимі очікування повідомлень, листів, дзвінків, зустрічей. Хочеться витягти все з середини, до останнього слова віддати все іншим. Писати, писати, писати. Люди й не здогадуються, як сильно мені часом хочеться, щоб вони просто з'являлися після довгого мовчання і знову зникали. Мені бракує цього, бракує простого "хочу з тобою поговорити", просто так, без жодних обов'язків і обіцянок на майбутнє.
Я зараз доп'ю свою каву і знову писатиму.
Знаєте, електронні листи я отримую рідше, ніж паперові...
Я зараз доп'ю свою каву і знову писатиму.
Знаєте, електронні листи я отримую рідше, ніж паперові...