Не бути членом партії.
У Львові студенти вигнали політиків зі сцени місцевого євромайдану, а от у Києві не так: попри те, що публіка політиків зустрічала доволі прохолодно, вони все ж окупували сцену, осідлавши в такий спосіб хвилю народного протесту.
Це пояснюється різними завданнями, які стоять перед майданами в провінції та в столиці. Якщо для майданів у Львові та інших містах достатньо тільки висловити підтримку європейського вибору України, то перед столичним Майданом на який з'їхалися люди з різних кутків України, завдання цілком інакше. Вони мусять виробити й реалізувати якийсь більш-менш осмислений план дій, а це в наших умовах можуть здійснити лише ті, хто володіє певними організаційними, інтелектуальними, інформаційними ресурсами, тобто професійні політики.
Можна погодитися з тими громадянами (а таких чимало), хто звинувачує партійних лідерів у переслідуванні їх власних інтересів, хто закидає Луценкові що той, мовляв, ще не спокутував провини за попередній майдан. Однак правда в тому, що інших політиків у нас немає, а громадянське суспільство є занадто слабке та нездатне організувати рух протесту без політичних партій.
У нас люблять повторяти сентенцію, що політика - брудна справа. Але головний бруд не в закулісних домовленостях і цинічних зрадах, навіть не в тому, що істина перемагає тільки тоді, коли перестає бути істиною. Я думаю, найбруднішим і найнеприємнішим є усвідомлення того, що аби досягти результату, необхідно підпорядковуватися людям про яких ти точно знаєш, що вони при першій же нагоді тебе кинуть.
Це пояснюється різними завданнями, які стоять перед майданами в провінції та в столиці. Якщо для майданів у Львові та інших містах достатньо тільки висловити підтримку європейського вибору України, то перед столичним Майданом на який з'їхалися люди з різних кутків України, завдання цілком інакше. Вони мусять виробити й реалізувати якийсь більш-менш осмислений план дій, а це в наших умовах можуть здійснити лише ті, хто володіє певними організаційними, інтелектуальними, інформаційними ресурсами, тобто професійні політики.
Можна погодитися з тими громадянами (а таких чимало), хто звинувачує партійних лідерів у переслідуванні їх власних інтересів, хто закидає Луценкові що той, мовляв, ще не спокутував провини за попередній майдан. Однак правда в тому, що інших політиків у нас немає, а громадянське суспільство є занадто слабке та нездатне організувати рух протесту без політичних партій.
У нас люблять повторяти сентенцію, що політика - брудна справа. Але головний бруд не в закулісних домовленостях і цинічних зрадах, навіть не в тому, що істина перемагає тільки тоді, коли перестає бути істиною. Я думаю, найбруднішим і найнеприємнішим є усвідомлення того, що аби досягти результату, необхідно підпорядковуватися людям про яких ти точно знаєш, що вони при першій же нагоді тебе кинуть.