"Справа бутербродів" або Уроки історії
Ця історія трапилася в Чехії під час наразі останньої німецької окупації. Тодішня її специфіка полягала в тому, що пану Гітлеру вдалося переконати лідерів Заходу, що Чехословаччина є "фейлед стейт". Тому її розчленували Намагаючись зберігати видимість пристойності, робили це поетапно, спершу створивши Протекторат Богемії і Моравії під егідою Німеччини. Прем’єр-міністром цього квазі-державного утворення, а по-суті окупованої Чехії, погодився стати генерал Алоїз Еліаш.
Насправді генерал був патріотом і нова посада його дуже напрягала. Тому аби якось дати собі на розраду він вирішив ні багато ні мало - вбити тих чеських журналістів, які співпрацювали з нацистами. Називається знайшов крайніх. Думаю, що насправді він як військовий і порядна людина, просто не любив журналістів, а тут трапилася зручна нагода - він і не стримався. Але перейдемо до конкретики.
На початку вересня 1941 року Прем’єр-міністр офіційно запросив журналістів на зустріч до Будинку Уряду і пригостив їх канапками, котрі його уролог попередньо отруїв токсинами ботулізму, мікобактеріями туберкульозу, та ріккетсією, що спричиняє тиф.
І що ви думаєте? Внаслідок цієї акції помер тільки один (єдиний!) редактор, який вірогідно не вживав алкоголю. Решта журналістів всього-навсього дістали "швидкої Насті".
Тепер про те, які висновки можна зробити з цієї досить таки дикої історії.
Не буду вдаватися в патетику і всоте повторювати банальні істини про те, що доля генерала нас учить, що не варто поспішати з висновками, а на прикладі журналістів ми пересвідчуємося що колаборантів не поважає ніхто, навіть ті, кому вони служать.
Зверну увагу на приземленіші речі, котрі можуть стати в пригоді шановним читачам. Такі, наприклад, як:
1. Не лякай журналістів канапками!
І взагалі - не намагайся отруїти журналіста харчовими продуктами, це марна річ! Їхній організм настільки загартований регулярними фуршетами і продезинфікований неміряною кількістю алкоголю, що тільки наївні ідеалісти можуть сподіватися таким чином вивести журналіста з робочого стану.
2. Ніколи не доручай важливої справи неспеціалістові.
Ну як можна було доручити урологові отруїти продукти? Уролог - фахівець зовсім з іншого питання. Я б навіть сказав - з діаметрально протилежного боку!
3. Що занадто - то не добре.
Не треба ускладнювати. Девізом має бути: "Простота і надійність!". Повчився би в студента Раскольникова. А то отруїв канапки хрен знає чим: ботулізмом, туберкульозом, та ще й якоюсь ріккетсією! Звичайно всі ці отрути замість затруювати журналістів, одна з одною воювали. Нічого дивного, що й обійшлося все в основному срачкою.