ТА-НА-ЯКУ-ВСІ-ЧЕКАЛИ
ТА-НА-ЯКУ-ВСІ-ЧЕКАЛИ
Склалося відчуття, що перші книги Джоан Роулінг всі були написані за одним сценарієм. Гаррі проводить літні канікули у Дурслів, Дурслі знущаються над Гаррі, Гаррі втрапляє у різноманітні ситуації, потім Гаррі у Гогвортсі, Рон, Герміона, походеньки до Гагріда, Зачарований ліс, квідич, пригоди в Гріфіндорі, неприємні заняття у Снейпа, сивобородий Дамблдор. Одне й теж саме, але читачам цікаво до крайності. Всі 6 книг яскраві, приваблюють пригодами, повсюди були інтриги, несподіванки сюжету, фабульні перекручення, проте читач завжди знав, що Гаррі - герой, що він переможе все зло, подолає всі перешкоди. Той-кого-не-можна-називати переслідував постійно Гаррі, але юний чарівник завжди виходить сухим із води.
У сьомій частині славнозвісної «поттероісторії» все складається навпаки. По-перше, сама назва книги «Гаррі Поттер та смертельні реліквії», яка вже налаштовує на якусь смерть своєю назвою, книга суттєво відрізняється від «Гаррі Поттер і Кубок вогню» чи «Гаррі Поттер і Орден фенікса». Відомий, непереможний Поттер у сьомій частині не є таким героєм. Він блукає увесь час, шукаючи горокракси, втрачаючи друзів, поразки навідуються до нього одна за одною. У заключній частині немає ані теплого ліжка, ані улюбленої гри в квідич, ані гостинних стін Гогвортса. Гаррі сам-на-сам зі своїми думками, Рон розчаровується у другові, а Герміона не може прийняти рішення до котрої із сторін пристати. Сьома частина стає менш привабливою, тому що герої постійно блукають у пошуках, не можуть знайти будь-якої відповіді на тисячі їхніх запитань. Гаррі Поттер відходить назад, він стає таким тьмяним героєм, вже не може знайти потрібні ключі до дверей з відповідями та розгадками на загадки.
Пишучи сьому частину Джоан Роулінг ніби забула про те, що вона друкує закінчення пригоди про хлопчика, що вижив. Різні сюжетні лінії відкрито одночасно, вона пише про них перескакуючи на одну через одну, всі вони хоч і пов’язані якось між собою, проте на перший погляд вони виглядають зовсім чужими і недоречними. Роулінг продовжує у сьомій частині шосту, де все далі й далі розповідається про Дамблдорові пошуки горокраксів, про смерть Дамблдора, забувається основна лінія твору. Тут має прояснитися, хто виживе, хто загине - Волдеморт чи Поттер, адже згідно з пророцтвом їм жити разом не судилося.
«Смертельні реліквії» - продовження «Напівкровного принца». Саме там Гаррі повинен був усвідомити, що зі смертю Дамблдора закінчилося його дитинство, що тут він мав би подорослішати, цю істину Гаррі не хоче приймати, більшу частину роману Гаррі проводить над роздумами щодо цього і якось не може змиритися із відходом його дитинства. Тут в Поттера вже немає розумного і на все ради нього готового Дамблдора, він має боротися зі злом сам, має сам знайти ключ до розгадок. У сьомій книзі чарівний світ повернувся до читача темною, досі незвіданою стороною. Йде війна, де гинуть люди: діти, батьки, друзі, втрати найдорожчих…Письменниця майстерно показала безглуздість і непередбачуваність смерті. Смерть, яка дивиться у вічі. У війні ж виявляються справжня суть людей: хто сміливий, той не сховається за чужі спини, хто ставить себе вище загального блага - втече. Роулінг блискуче передала атмосферу похмурості, безвиході та постійного страху, що панує в світі після загибелі Дамблдора. Інше питання, як сприймуть це читачі, які звикли до затишного Гогвортс і незмінного світла в кінці тунелю. Гогвортс перестав бути такою міцною оболонкою, а читачі можуть розгубитися, що нічого добро тут вже не залишилося, навіть позитивна школа стала ціллю і ареною зла. Поттер втрачає улюблених людей, у нього на очах твориться справжня війна добра і зла, він відчуває докори сумління, що саме через нього гинуть його близькі, емоції переважають над розумом. Джоан Роулін показує сутність справжньої людської душі через душу чарівника.
Якщо у попередніх частинах Гаррі постійно захищеним був у рідній школі разом із друзями, то тут він поза межами Гогвортсу, друзі стали упереджено і недовірливо ставитися, він залишися наодинці. Відкрито тему любові, кохання, дружби, боротьби життя та смерті. Роулінг ніби хоче завершити свою думку, закладену у першій частині, що любов сильніша за смерть. Вона використовує слова-символи, предмети-символи, які впадають в пам’ять читачеві, діє на підсвідомому рівні пропозиція своєї книги для споживачів.
Коли в 1991 році видавці раз по раз відкидали дебютну книгу Роулінг, навряд чи хтось міг припустити, якого масштабу досягне поттероманія. «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» стали ще одним шедевром у світі літератури, аналогів якому не має. Хлопчик, що вижив став хлопчиком, що прижився на полицях книгарень, на шпальтах газет, журналів, на телеекранах, став хлопчиком, що продовжує жити.