Думи мої.
Якось от я задумалась собі - а що для мене дружба??? все-таки під цим поняттям я розумію повноцінні взаємовідносини... це, коли ти цікавишся людиною, вона тобою теж.. це , коли тобі не байдужа її доля... все-таки, як і в будь-яких взаємовідносинах, в дружбі теж мають бути певні обов*язки. Важаючи людину другом, я автоматично вношу її до свого серця, а значить, все, що вона зробить чи скаже, вже розцінюється трошки інакше, ніж би це була чужа людина. І тому в справжній дружбі вже з*являються якісь неписані правила, табу чи обов*язки. Для мене це так. Інакше я не вмію. Інакше я не дружу. Звичайно, часом буває боляче.. особливо, коли погляди на дружбу не співпадають. Але це вже особливості мого характеру і мого серця.. А раз Бог мені дав таке серце - він знав, що робить... значить, треба шукати по житті таких самих людей як я... (чим я, власне, і займаюсь). Або показувати своїм прикладом іншим (хоча це малоймовірно.. зараз народ розівчився "слухати" і "бачити").