Читаючи міліцейську версію загибелі студента Ігоря Індила, не міг позбутися двох відчуттів:
1) що мені намагаються зґвалтувати мозок («впав, ще раз упав, забився на смерть. Все сам»);
2) що щось схоже я вже читав.
І раптом згадав: так само
Лозінський розповідав про вбивство Олійника. Нахабно, зухвало, з абсолютною впевненістю, що ніхто не дізнається
(
Read more... )