Речі цінні
Речі нічого не варті...-не правда. Деякі з них цінні тим, що за гроші не купити. Вони тримають спогади, емоції, людей... Береш в руки щось зовсім дешеве і непотрібне, а викинути не можеш.
Розум прокручує епізоди з фільму якогось там року, в якому головні герої ти і ще хтось, кого не можеш, не хочеш, не повинен забути...або це просто красива зйомка душі, відчуттів, незабутніх моментів, які посели
лися в дрібниці.
Речі цінні. Це такий собі механізм повернення в минуле на секунди в місце, де було добре чи важливо для піднесення на сходинку вище, до людей, які не заслуговують забуття або просто зробили тебе сильнішим. Мінус в тому, що вони не вічні, як і спогади, зрештою. Вони вицвітають, плавляться, деформуються, облазять...а з ними і їхні мешканці, покинуті діти свідомості.
Мій льодяник з Діснейленду потік через спеку в кімнаті...рожеве серце з Мікі Мауссом набуло огидної форми, розплавилося частково під плівкою. Але я не можу викинути 200 грам набору з Е та штучних ароматизаторів на дерев"яній паличці за 2 євро. Бо там, окрім "хімії", живу я з друзями в мрії дитинства, 4 роки тому...
01/09/12