Психотерапія "творчістю"
Всередині вересня у Львові вже стандартно пахне книгами. У розпалі 19-й Форум видавців, інтелектуально-масова атмосфера якого збирає відвідувачів на різноманітні заходи. Так 14 вересня в рамках фестивалю "Бруно Шульц у Львові" в галереї "Дзига" відбулася зустріч із її арт-директором Володимиром Кауфманом. Дійство присвячують 120-річчю від дня народження та 70-річчя трагічної загибелі галицького письменника і художника.
Я не збираюся писати статтю на культурно-мистецьку тему, оскільки, вважаю, що ні культури, ні мистецтва на зустрічі не було. Взагалі-то, я зовсім не знаю творчої спадщини Бруно Шульца, тому в галерею прийшла з метою ознайомлення. Там мене чекало спочатку розчарування, потім здивування і нервові судоми з приступами сміху на кінець.
Влодкауфман представляв своє бачення і осмислення творчості відомого письменника і художника під назвою "Паралельний Шульц" у вигляді інсталяцій, відео, фото та "перфомансів"- відеороликів, де автор намагається відтворити витівки своєї уяви. Останнє слово беру в лапки, бо Влодкауфман часто його вживає, і тепер воно викликкає в мене погані асоціації з поганим мистецтвом. Щоб не бути голослівною, підійду ближче до контенту зустрічі.
Спочатку Влодко Кауфман більш-менш дав зрозуміти, хто такий Шульц як літератор. З філософсько-художніми порівняннями і означеннями він на відстані представив манеру творчості галицького письменника. Все це звучало і виглядало досить адекватно, на відміну від того, що довелося слухати і бачити згодом.
Одразу кажу, що я не прихильниця сучасного мистецтва, зокрема, постмодерністських творінь. Проте, незнання всього цього не заважає мені здорово мислити і розрізняти цілковитий абсурд від мистецтва. Проекти, які на горе глядацькій психіці почав представляти ініціатор зустрічі, аж ніяк не свідчать про психічне здоров'я самого автора і поціновувачів його "творчості".
На екрані з'являлися фото пташиних гнізд, зліплених на різних предметах. Їх автор паралелізував із текстами Шульца, характером його творів. Якщо в цьому ще можна було побачити якийсь прихований сенс і метафоричність, то наступні події мене стривожили. У графічних проектах під назвами "Птахотерапія" та "Риботерапія" шукати Бруно Шульца я вже не намагалася. Інсталяція риб-мутантів в галереї дала зрозуміти, що віднаходити зміст там, де його немає,- пряма дорога до атрофування мислення і світосприйняття загалом.
Складалося враження, що Влодко Кауфман страждає фанатизмом. Але я так і не визначилася, чи він більше фанат Шульца, який пов'язує з ним все, що викликає здивування, чи своєї творчості, яку не варто демонтсрувати слабонервовим. Сам він стверджує, що його проекти не є обожнюванням Бруно Шульца. Може, це нагода епатажно попіаритися?
Бо як тоді зрозуміти відеоролик-"перфоманс", де Влодко Кауфман на дрогобицькій ратуші навпомацки кілька годин перебирає марки і газети біля годинника? Де хоч-якийсь зв'язок між екзотичними птахами, яких тримав батько Шульца, і курками , які ходять біля мініатюрних рейсів з поїздом, що їздить по-колу? ( ще один відео-"перфоманс")
Останні 20 хвилин зустрічі я намагалася абстрагуватися повністю від того, що бачила і чула. Було справді лячно. Фото, на яких Влодкауфман засипає землю у старі годинники, коментуючи їх як надгробки на єврейському цвинтарі. У футляр для скрипки запихає великі живі рибини, тоді засипає туди землю. І при цьому розказує смішну історію, як незамордована риба вистрибнула з годинникового корпусу...Перепрошую, а відколи ТАКЕ називають творчістю?
Найстрашніше, що ініціатор і творець всього цього, що сам називає "видивом", всюди бачить логіку і "містичний збіг обставин". І прив'язує до плодів своєї уяви невинного в цьому, як на мене, неподобстві покійного Бруно Шульца. Для повноти картини Влодко Кауфман додав, що бачить "містичний збіг" у тому, що зробив "перфоманс" в повітрі (на ратуші), "на рівні землі" і "під землею" ( в якомусь там басейні, стінки якого порівняв зі Стіною плачу!). І щоб вже остаточно добити, поділився з присутніми, що 4-й його "перфоманс", " можливо, буде в космосі". Боюся навіть уявити, що це "видиво" може собою представляти.
Якби я була хоч трохи знайома із творчою спадщиною дрогобицького митця єврейського походження, то могла б зробити якийсь грунтовний висновок щодо методів вшанування його пам'яті. Та все ж, гадаю, що плоди фантазії Влодкауфмана дико трансформують поняття вшанування відомої людини, зокрема, Бруно Шульца, та й поняття культури загалом.
Коли невід'ємним елементом життя нашої нації є культура, а вона в нас є, то хіба потрібно приймати вітаміни під назвою "Сучасне мистецтво", якщо вони викликають побічні ефекти?
Ось ресурс уяви "митця" http://vlodkaufman.com.ua/video/2008.html
Posted via LiveJournal app for iPhone.