Израиль - 2048
В далёком 2005-м году я сделал перевод этого рассказа с украинского языка и выложил его в сеть. Через несколько лет после этого я познакомился через интернет с его автором, которым оказался uranist и даже получил от него отзыв. Сам перевод я выложил на одном из бесплатных хостингов. Из-за длительного неиспользования мой счёт там закрыли, поэтому выкладываю перевод здесь с украинским оригиналом.
Ізраїль - 2048
Фантасмаґорія про побудову сіонізму в окремо взятій країні
Андрій Донець, израильский журналист
Опубліковано у журналі "Всесвіт" (1999, 5-6)
Хай йому всячина, знову задощило! Таки вскочили ми в халепу з погодою: літа тепер як кіт наплакав, якийсь місяць-два, та й то перепаскуджені. Аж не віриться, щоб у серпні в Ізраїлі отаке!.. Де небо, де сонце?.. Наче корова язиком злизала, прихопивши заразом ще багато-багато таких потрібних нам сьогодні речей.
Туман котився вечірнім Єрусалимом. До сьомої ще було далеко, але широкі столичні вулиці зяяли безлюддям, лишень поодинокі небольоти, також не переповнені пасажирами, безшелесно пропливали над головою. Властивий мені консерватизм спричинився до страшної недовіри щодо повітряних різновидів транспортних засобів, отож після того, як міський наземний транспорт остаточно зник, я віддаю перевагу пішохідним прогулянкам. До того ж моя домівка розташована буквально за кілька кварталів од хмарочоса ДГВОГЗа, що більш чи менш людською мовою означає Державно-громадське відомство охорони громадського здоров'я, де мені випало працювати. Тепер, аби продемонструвати непохитну єдність керівників і керованих, усі міністерства перейменовані на державно-громадські відомства. В зв'язку з цим стався кумедний випадок, наслідки якого були зовсім не кумедні: впродовж трьох тижнів у країні не працювала жодна школа. Річ у тім, що коли хвиля перейменувань докотилася до міністерства народної освіти, чимало освітян не сприйняли нової назви ДГВНО, образились і застрайкували. Колишній міністр несподівано висловився на захист новації, переконуючи підлеглих у її перевагах. Урешті-решт міністра зняли, а згодом розформували й саме міністерство...
А дощ не припиняється, треба піддати ходу, якщо не хочу змокнути до рубця. І куди поділися звичайні парасолі? З новітніми електронними сама морока. Наведу приклад власної практики. Тільки-но прилаштував я своє диво техніки на підвіконні у приймальні, тільки-но відійшов, коли чую вереск і лемент секретарки. Зазначу, що парасоля - за хитромудрою вигадкою її авторів - відкривається спонтанно в умовах підвищення вологості. А секретарці саме закортіло полити квіти на тому підвіконні! Я вже не кажу про розбиті вазони, але мені довелося сплатити вартість подертої секретарчиної спіднички, а також відшкодувати їй моральні збитки, які мали недвозначні клінічні наслідки (заїкуватість, нервовий тик, ідіосинкразія на парасолі). Відтоді я не беру з собою цього чудовиська,- хай краще змокну.
Тож мокну. Калюжі поступово набувають розмірів Тиверіадського озера, зливаються воєдино і мчать як скажені до водоверті каналізаційних стоків. Колись яскраве світло вуличних ліхтарів, притлумлене щільною запоною дощу, нагадує блимання суботніх свічок, до яких раз у раз підлітають відчайдушні власники авт, котрі ризикнули вирушити з дому по такій негоді. Щовечора телевізійні новини рясніють моторошними кадрами з місць аварій... Отакої! Вже ж за десять хвилин восьма, так і дивись, спізнишся до телевізора! А тоді ще й у політичній непідкованості звинуватять!..
- Чуєш, дядьку! Цигарки не позичиш? - несподівано пролунало поруч. Молодика, котрий постав переді мною, аж ніяк не можна було б назвати тверезим.
- На превеликий жаль, не палю.
- То якого біса ти тут вештаєшся? - скривився молодик.
- Юначе, поводьтеся пристойно, а найкраще, ідіть собі!
- А хіба нам не по дорозі? Від мамчиної промежини до світлої миті Перемоги Сіонізму над Ізраїлем, перепрошую, в Ізраїлі! - мій непроханий співбесідник гикнув і радісно вивергнув у довкілля рештки страв, поглинених упродовж вечора. Видовище таки справило на мене враження, бо я домчав до рідної домівки з рекордною швидкістю. Відступаючись, натиснув на кнопку дзвінка. Двері відчинила кохана моя дружинонька Ревіталь Пантеліївна.
- Боже милий, та ти ж зовсім змок, Вадиме Арсенійовичу! Пішки, без парасолі! Хочеш мене вдовою лишити замолоду?!
- Та що ти таке кажеш, дорогесенька?! Я ліпше сам удівцем стану, ніж над тобою таке учиню.
Дружинонька кинула на мене вдячним поглядом і, пирхнувши, звернулася до покоївки, яка спускалася з другого поверху.
- Саро Василівно, рибонько, розігрійте нашому Вадиму Арсенійовичу його вечерю.
Кохана дружинонька Ревіталь Пантеліївна посунула до себе, а я кинувся до телевізора. На щастя, не спізнився. На велетенському екрані саме висвітилася заставка вечірніх новин.
"Добривечір, пані й панове, впродовж наступної години ми познайомимо вас із останніми, найсвіжішими, найновішими новинами, що сталися як на території Ізраїлю, так і за його межами, а також дамо найкомпетентніший та найоб'єктивніший коментар до означених подій.
Прем'єр-міністр Ізраїлю Ронен Сидорчук провів сьогодні розширене засідання кабінету міністрів, в якому, зокрема, брали участь міністр закордонних справ Еліяхим Кацапеєв, голова відомства охорони громадського спокою Гад Ляховський, інші більш-менш офіційні особи. На засіданні обговорювалися питання підготовки країни до свого сторічного ювілею. Доповідь виголосив мер столиці Урі Сніжко, котрий поділився неоціненним досвідом всенародного святкування 3050-річного ювілею Єрусалима минулого літа.
Після закінчення засідання кабінету його голова прийняв представницьку делегацію філологів, зокрема голову комітету з питань відродження мови іврит у Ізраїлі Івана Федоскина, ректора Єрусалимського інституту східнослов'янських мов імені Кирила та Мефодія Ефраїма Грузенберга; у розмові брав участь також голова думської комісії з питань боротьби за чистоту державної російської мови Рафаель Матюк.
Новини духовного життя країни. Під час свого останнього щонедільного телезвернення до нації Головний рабин Ізраїлю Блаженнійший Авраам Жидович черговий раз спростував спрямовані проти нього звинувачення в єврействі, подавши як свідчення своєї цноти нотаріально засвідчене гінекологічне, перепрошую, ге-не-о-ло-гіч-не, саме так, генеологічне древо споконвіку білоруського роду Жидовичів. "Це неприпустимо,- наголосив Патріарх,- щоб преса постійно мусувала чутки стосовно якихось неіснуючих моїх предків-юристів. З усією відповідальністю ладен підтвердити, що це паскудний наклеп і що всі мої предки не знали іншого закону, крім Закону Божого!" Сьогодні ж задля примирення трьох братніх релігій - іудаїзму, християнства та ісламу - Державне громадське відомство справляння релігійних потреб населення прийняло доленосне рішення про перейменування головної окраси столичної Храмової Гори - мечеті Омара на Єрусалимський храм Христа Спасителя.
Шириться розмах демократичних перетворень у нашій країні, більше того, Ізраїль прагне стати прикладом навіть для таких розвинутих демократій, як Росія, Киргизстан, Того. Одним із перших кроків на цьому шляху стало безпрецедентне рішення нашого уряду про створення територіально-адміністративної автономії для представників сексуальних меншин у історико-культурному центрі світового гомосексуалізму місті Содомі. Прем'єр-міністр запевняє, що жодних проблем із втіленням у життя цього задуму не виникне".
Тієї самої миті "Місячна соната" Бетховена у виконанні мого розкішного відеотелефона на мармуровому п'єдесталі сповістила про намір якогось хамла відірвати мене від такого важливого й захоплюючого дійства, як перегляд вечірніх новин. Тим хамлом виявилося моє безпосереднє начальство доктор Воскресенський. Його сумні мудрі очі недвозначно провіщали неминучість фіброзуючого альвеоліта з наступним виходом на пенсію.
- Вітаю вас, колего. Почуваюся вкрай ніяково, що відриваю вас від екрана,- промовив Воскресенський,- та маю нагальну справу. Гадаю, ви ще не забули масовий вихід євреїв у пустелю Негев?
- Таке не забувається, докторе. Здається, ви тоді були у складі танкової бригади, котра керувала виходом?
- Ви перебільшуєте, ми виконували лише охоронні функції, та нині це вже не має значення. Ви не уявляєте, що загрожує нашому Ізраїлю! Річ у тім, що цей ліберал і демократ Сидорчук хоче видати указ, який визнає права євреїв на повсюдне проживання, а також має намір оголосити їх, поряд із росіянами та українцями, корінною нацією, мовляв, євреї на цій землі оселилися раніше! Гряде національна трагедія! Ми, інтелігенція, повинні об'єднатися і скинути цього знахабнілого хохла!
- Зачекайте, Авігдоре Аристарховичу. Чому, власне, ви так боїтеся євреїв?
- А ви поміркуйте самі, Вадиме Арсенійовичу. Хіба є десь у світі більші слов'янофоби, ніж євреї? Погодьтесь, що навряд. До того ж, якщо ми не погодилися терпіти їх, то чому вони мають терпіти нас?
- Щодо євреїв, то вони, припустімо, все стерплять. Врахуйте, що слов'ян у нашій країні значно більше.
- Звісно, нас більше, але ж ми роз'єднані! Росіяни навзаєм неполюбляють українців, останні не надто шанують вихідців з Кавказу...
- Перепрошую, вельмишановний Авігдоре Аристарховичу, на якій стадії перебуває указ?
- Та ж він уже підписаний! Часу на роздуми практично не лишилося!
- У такому разі, знаючи ваші погляди, мені неважко припустити, що незабаром ви матимете навіть забагато часу для роздумів. Сіонізм - єдиний шлях розвитку нашої батьківщини,- хоча й тяжіє до інтернаціоналізму, все ж окреслює певну першорядність нас, євреїв. А ваш юдофобський світогляд мені чужий!
Я трепетно витяг з внутрішньої кишеньки невеличку синеньку книжечку: посвідку особи, ту, давню, заповнену ще на івриті, десятий рядок прикрашений словом "єгуді". Ось ти й придалася мені, любесенька, твій час настав... Повернувшись до ікони Успіння Богоматері, що в кутку вітальні, я щиро перехрестився.
- Не помічав за вами раніше такої безпринципності! А що, коли ви поквапилися і указ не пройде? - Воскресенський аж шкварчав з люті.
- Вмикайте хутко телевізор, його вже оголошують! Що ж до безпринципності, то візьміть до уваги, колего, обставини. Коли народ обсипає то жаром, то холодом, коли його кидають від соціалізму до капіталізму і від комунізму до сіонізму, принципи, ніби хвороботворні мікроби, вимирають, не витримуючи різких перепадів температур. Виживають мутанти, і ви яскравий взірець цього процесу, Авігдоре чи як вас там величали у дівках?
- ... Дмитром...
- Дмитре Аристарховичу. Прагнучи врятувати Ізраїль від євреїв, ви прагнете, як і колись, коли міняли ім'я, врятувати лише самого себе. Раджу вам негайно зателефонувати до якогось турбюро і замовити квиток на Москву, в один бік.
- Щиро дякую за турботу, але ми ще повоюємо... з вами, Бувайте здорові.
Екран відеотелевізора згас, і я, щоб відтягти нудоту після розмови із, сподіваюсь, уже колишнім начальством, знову зосередився на теленовинах.
"Гарячим випав минулий день у наших законодавців. Пристрасті розпалилися після того, як фракція "Авокадо" висунула проект побудови в Ізраїлі сіонізму "з людським обличчям", що викликало шалений опір фракції вихідців з Кавказу. Вони оголосили, що цей проект суперечить поглядам їхніх численних виборців і як контраргумент запропонували збудувати в Ізраїлі сіонізм "з обличчям кавказької національності".
Міжнародна хроніка. Поглиблюється політичний конфлікт між Росією та Білоруссю, який розпочався з територіальних претензій РФ стосовно річкового порту Рєчиця, оголошеного росіянами містом російської слави та єдино можливим місцем базування Російської дніпровської флотилії. Своєрідною відповіддю білорусів стала перемога на останніх президентських виборах лідера правих Олександра Кукішенка, котрий не приховує своїх планів щодо возз'єднання Білорусі та України.
І на завершення програми трохи розважальної інформації. Про те, що найгарніші в світі жінки живуть у Парижі, відомо давно. А от у якому місті мешкають найгарніші чоловіки, до останнього часу лишалося таємницею. Щойно опубліковані результати багаторічних досліджень, здійснюваних кількома найбільшими університетами планети, засвідчили, що найгарніші чоловіки живуть у Єревані. Агентство Рейтер підтвердило це повідомлення посиланням на Вірменське радіо.
Спорт..."
На розділі "спорт" я зрозумів, що зараз помру з голоду.
- Саро Василівно, то де ж обіцяна вечеря?
Як оком змигнути двері вітальні розчахнулися і переді мною з'явився радіовізочок, навантажений різноманітними стравами.
- Прошу скуштувати, все давно готове, чекала вашої вказівки...
- Вибачте, Сарочко Василівно, за нетактовність, але невже ви від народження звалися Сарою?
- Не гнівіть Бога, Вадиме Арсенійовичу, адже я самарська, з Волги-матінки! Була Євпраксією, а коли добилася до Ізраїлю - це ще за євреїв,- то імені мого ніхто тут вимовити не міг, довелося назватися Сарою... Та мені однаково, хоч горщиком назвіть...
- Дякую, дорогесенька, ідіть відпочивайте.
Покоївка пішла. Телевізор страхав циклонами, які насуваються дедалі ближче, а я, охоплений гострим нападом іпохондрії, силкувався пригадати, яким же був Ізраїль багато-багато-багато років тому, як нині кажуть, "ще за євреїв", і - не міг. Тривала абсурдність нашого буття спричинилася до амнезії: утішне минуле ніби заволоклося густим туманом...
А може, я просто натрудився і мені конче потрібно відпочити? Усе до біса і негайно - на Канари! Негайно!!!
Кір'ят-Ата, Ізраїль.
Израиль - 2048
Фантасмагория про строительство сионизма в отдельно взятой стране
Автор: Андрей Донец (uranist ), израильский журналист
Перевод с украинского: iosaaris
Оригинал опубликован в журнале "Всесвіт" (1999, 5-6)
Этот рассказ был найден в одной из украинских библиотек, находящихся на бескрайних просторах интернета. Рассказ мне очень понравился, и возникло желание дать почитать его своим друзьям. Была только одна проблема: те, кому я хотел дать его почитать, не знали украинского языка. Так в один из скучных армейских будней родился этот перевод.
Прошу не судить перевод слишком строго, так как уже больше девяти лет я ничего не переводил с украинского языка.
Хочу поблагодарить своих друзей, натолкнувших на мысль сделать этот перевод и убедивших довести его до конца.
Читайте и наслаждайтесь!
iosaaris
1 сентября 2005
Снова пошёл дождь, будь он неладен! Влипли мы с погодой: лета теперь как кот наплакал, какие-то месяц-два, да и те препротивные. Даже не верится, что в августе в Израиле такое!.. Где небо, где солнце?.. Как корова языком слизала, прихватив заодно ещё много-много таких нужных нам сегодня вещей.
Туман катился по вечернему Иерусалиму. До семи было ещё далеко, но широкие столичные улицы были безлюдны, только одинокие неболёты, также не переполненные пассажирами, бесшумно проплывали над головой. Свойственный мне консерватизм выразился в страшном недоверии к разного рода воздушным транспортным средствам. После того, как городской наземный транспорт окончательно исчез, я отдаю предпочтение пешим прогулкам. Ко всему, мой дом находится буквально в нескольких кварталах от небоскрёба ГГВОГЗа, что на более-менее человеческом языке означает Государственно-Гражданское Ведомство Охраны Гражданского Здоровья, где мне выпало работать. Теперь, чтобы показать нерушимое единство начальства и подчинённых, все министерства переименованы в государственно-гражданские ведомства. В связи с этим произошёл весёлый случай, последствия которого были совсем не весёлыми: в течение трёх недель в стране не работала ни одна школа. Дело в том, что когда волна переименований докатилась и до министерства народного образования, многие просвещенцы не восприняли нового названия ГГВНО, обиделись и объявили забастовку. Тогдашний министр неожиданно высказался в защиту новации, убеждая всех в её преимуществах. В конце концов, министра сняли, а со временем расформировали и само министерство...
А дождь не прекращается, нужно ускорить ход, если не хочу промокнуть до нитки. И куда подевались обычные зонтики? С новыми электронными одни неприятности. Приведу пример из собственной практики. Только я приладил своё чудо техники на подоконнике в приёмной, не успел отойти, как слышу крики и жалобы секретарши. Зонт, согласно хитро-мудрой задумке его авторов, открывается самостоятельно при повышении влажности. А секретарше как раз вздумалось полить цветы на том подоконнике! Я уже не говорю про разбитые вазы, но мне пришлось выплатить стоимость порванной юбки секретарши, а также возместить ей моральный ущерб, который имел клинические последствия: заикание, нервный тик, идиосинкразия к зонтам. С тех пор я не беру с собой это чудовище, - лучше промокну.
Вот и мокну. Лужи постепенно достигают размеров Тивериадского озера, сливаются воедино и мчатся как прокажённые к водовороту канализационных стоков. Когда-то яркий, притускнённый завесой дождя свет уличных фонарей напоминает мерцание субботних свечей, к которым время от времени подлетают безрассудные владельцы автомобилей, которые рискнули выйти из дома в такую непогоду. Каждый вечер новости пестрят кадрами с мест аварий... Уже без десяти восемь, так, смотри, и опоздаешь к новостям! А тогда ещё и в политической неподкованности обвинят!..
- Слышь, мужик, сигареткой не угостишь? - неожиданно прозвучало рядом. Молодчика, который предстал передо мною, никак нельзя было назвать трезвым.
- К величайшему сожалению, не курю.
- Так какого чёрта ты тут ошиваешься? - скривился парень.
- Молодой человек, ведите себя достойно, а ещё лучше, идите себе!
- А разве нам не по дороге? От мамочкиной промежности до светлого момента Победы Сионизма над Израилем, прошу прощения, в Израиле! - мой непрошенный собеседник гикнул и радостно изверг остатки еды, употреблённой на протяжении вечера. Картина произвела на меня впечатление, потому что я помчался к родному дому с рекордной скоростью. Подойдя, нажал кнопку звонка. Двери открыла моя любимая жёнушка Ревиталь Пантелеевна.
- Боже правый, ты же весь промок, Вадим Арсеньевич! Пешком, без зонтика! Хочешь меня сделать вдовой смолоду?
- Да что ты такое говоришь, дорогая!? Лучше я сам вдовцом стану, чем тебе такое сделаю.
Жена посмотрела на меня благодарным взглядом и обратилась к горничной, которая спускалась со второго этажа.
- Сара Васильевна, рыбонька, разогрейте нашему Вадиму Арсеньевичу его ужин.
Любимая жёнушка Ревиталь Пантелеевна пошла к себе, а я бросился к телевизору. К счастью, не опоздал. На огромном экране как раз высветилась заставка вечерних новостей.
“Добрый вечер, дамы и господа! В течение следующего часа мы познакомим вас с последними, свежайшими, новейшими новостями, которые произошли как на территории Израиля, так и за его пределами, а также дадим компетентнейшие и объективнейшие комментарии к ним.
Премьер министр Израиля Ронен Сидорчук провёл сегодня расширенное заседание кабинета министров, в котором, в частности, приняли участие министр иностранных дел Эльяким Кацапеев, глава ведомства охраны гражданского покоя Гад Ляховский и другие более-менее официальные лица. На заседании обсуждались вопросы подготовки страны к столетнему юбилею. Доклад сделал мэр столицы Ури Снежко, который поделился неоценимым опытом всенародного празднования 3050-ти годового юбилея Иерусалима прошлым летом.
После окончания заседания кабинета его глава принял представительскую делегацию филологов, в составе главы комитета по вопросам возрождения языка иврит в Израиле Ивана Федоскина, ректора Иерусалимского института восточнославянских языков имени Кирилла и Мефодия Эфраима Грузенберга; в разговоре также принял участие глава думской комиссии по вопросам чистоты государственного русского языка Рафаэль Матюк.
Новости духовной жизни страны. Во время своего последнего еженедельного телевизионного обращения к нации Главный раввин Израиля Блаженнейший Авраам Жидович в очередной раз опроверг направленные против него обвинения в еврействе, представив как свидетельство своей порядочности нотариально заверенное гинекологическое, прошу прощения, ге-не-а-ло-ги-чес-ко-е, именно так, дерево с покон веков белорусского рода Жидовичей. “Это недопустимо, - сказал Патриарх, - чтобы пресса постоянно перемывала мне кости относительно каких-то несуществующих моих предков-юристов. Со всей ответственностью уполномочен заявить, что это паскудный поклёп и что все мои предки не знали никакого закона, кроме Закона Божьего!” Сегодня же для примирения трёх братских религий - иудаизма, христианства и ислама - Государственное гражданское ведомство по удовлетворению религиозных потребностей населения приняло судьбоносное решение про переименование главного столичного украшения Храмовой Горы - мечети Омара в Иерусалимский храм Христа Спасителя.
Ширится размах демократических реформ в нашей стране, кроме того, Израиль стремится стать примером даже для таких развитых демократий, как Россия, Киргизстан и Того. Одним из первых шагов на этом пути стало беспрецедентное решение нашего правительства о создании территориально-административной автономии для представителей сексуальных меньшинств в историко-культурном центре мирового гомосексуализма городе Содоме. Премьер министр уверяет, что никаких проблем с внедрением в жизнь этого замысла не возникнет”.
В этот момент “Лунная соната” Бетховена в исполнении моего роскошного видеотелефона на мраморном пьедестале оповестила про намерения какого-то хама оторвать меня от такого важного и увлекательного действия, как просмотр вечерних новостей. Этим хамом оказалось моё непосредственное начальство доктор Воскресенский. Его грустные мудрые глаза недвусмысленно предвещали неминуемость фиброзирующего альвеолита с последующим выходом на пенсию.
- Приветствую вас, коллега. Чувствую себя крайне неудобно, из-за того, что отрываю вас от экрана, - сказал Воскресенский, - но имею срочное дело. Думаю, что вы ещё не забыли массовый исход евреев в пустыню Негев?
- Такое не забывается, доктор. Кажется, вы тогда были в составе танковой бригады, которая руководила исходом?
- Вы преувеличиваете, мы исполняли только охранные функции, но сейчас это уже не имеет значения. Вы не представляете, что угрожает нашему Израилю! Дело в том, что этот либерал и демократ Сидорчук хочет издать указ, который признает права евреев на повсеместное проживание, а так имеет намерения провозгласить их, наравне с русскими и украинцами, коренным населением, мол, евреи на этой земле поселились раньше! Грядёт национальная трагедия! Мы, интеллигенция, должны объединиться и сбросить этого обнаглевшего хохла!
- Подождите, Авигдор Аристархович. Почему, собственно, вы так боитесь евреев?
- А вы подумайте сами, Вадим Арсеньевич. Разве есть где-то в мире большие славянофобы, чем евреи? Согласитесь, что вряд ли. Ко всему прочему, если мы не согласились терпеть их, то почему они должны терпеть нас?
- Относительно евреев, то они, допустим, всё стерпят. Учтите, что славян у нас в стране значительно больше.
- Конечно, нас больше, но мы же разрознены! Россияне не любят украинцев и это взаимно, последние не любят выходцев с Кавказа...
- Простите, многоуважаемый Авигдор Аристархович, а на какой стадии находится указ?
- Он уже подписан! Времени на размышления практически не осталось!
- В таком случае, зная ваши взгляды, мне нетрудно предположить, что скоро у вас будет даже слишком много времени на размышления. Сионизм - единственный путь развития нашей родины, - хоть и стремится к интернационализму, но всё же подчёркивает избранность нас, евреев. А ваш юдофобский взгляд мне чужд!
Я трепетно достал из потайного кармана небольшую синенькую книжечку: удовлетворение личности, ту, старую, заполненную ещё на иврите, десятая строчка, украшенная словом “егуди”. Вот ты и пригодилась мне, дорогая, твой час настал... Повернувшись к иконе Успения Богоматери в углу гостиной, я истово перекрестился.
- Не замечал раньше за вами такой беспринципности! А что, если вы погорячились, и указ не пройдёт? - Воскресенский аж кипел от злости.
- Включайте быстро телевизор, его уже оглашают! А что до беспринципности, то примите во внимание, коллега, обстоятельства. Когда народ обсыпают то жаром, то холодом, когда его бросают от социализма к капитализму и от коммунизма к сионизму, принципы, как микробы, вымирают, не выдерживая резких перепадов температур. Выживают мутанты, и вы живой наблюдатель этого процесса, Авигдор или как вас там звали “до замужества”?
- ... Дмитрием ...
- Дмитрий Аристархович. Стремясь к спасению Израиля от евреев, вы стремитесь, как и когда-то, когда меняли имя, спасти лишь самого себя. Советую вам неотложительно позвонить в какое-нибудь турбюро и заказать себе билет до Москвы в один конец.
- Сердечно благодарю за заботу, но мы ещё повоюем... с вами. Будьте здоровы.
- Экран видеотелефона погас, и я, чтобы снять напряжение после разговора с, надеюсь, уже бывшим начальством, снова сосредоточился на теленовостях.
“Горячий выпал день у наших законодателей. Страсти разгорелись после того, как фракция “Авокадо” выдвинула проект построения сионизма “с человеческим лицом”, что вызвало сильное сопротивление фракции выходцев с Кавказа. Они объявили, что этот проект противоречит взглядам их многочисленных избирателей и как контраргумент предложили построить в Израиле сионизм “с лицом кавказской национальности”.
Международная хроника. Усугубляется международный конфликт между Россией и Беларусью, который начался с территориальных претензий РФ относительно речного порта Речница, провозглашённого россиянами городом российской славы и единственно возможным местом дислокации Российской днепровской флотилии. Своеобразным ответом белорусов стала победа на последних президентских выборах лидера правых Александра Кукишенко, который не скрывает своих планов воссоединения Беларуси и Украины.
И в завершение программы немного развлекательной информации. Про то, что лучшие в мире женщины живут в Париже, известно давно. А в каком городе живут лучшие в мире мужчины, до недавнего времени было тайной. Недавно опубликованные результаты многолетних исследований, проведённых несколькими большими университетами планеты, подтвердили, что лучшие мужчины живут в Ереване. Агентство Рейтер подтвердило это сообщение со ссылкой на Армянское радио.
Спорт...”
На разделе “Спорт” я понял, что помру с голода.
- Сара Васильевна, так, где же обещанный ужин?
Как в мгновение ока двери гостиной распахнулись, и передо мной предстала тележка на радиоуправлении, нагруженная различными блюдами.
- Прошу откушать, всё давно готово, ждала вашего распоряжения...
- Извините, Сара Васильевна, за бестактность, но неужели вас с самого рождения звали Сарой?
- Не гневите Бога, Вадим Арсеньевич, я же самарская, с Волги-матушки! Была Евпраксией, а когда добралась до Израиля - ещё при евреях, - то имя моё никто выговорить не мог, пришлось назваться Сарой... Да мне всё равно, хоть горшком назовите...
- Спасибо, идите отдыхайте.
Горничная ушла. Телевизор пугал циклонами, которые приближаются всё ближе, а я, одержимый острым наплывом ипохондрии, попытался вспомнить каким же был Израиль много-много-много лет тому назад, как сейчас говорят, “ещё при евреях”, и - не мог. Длительная абсурдность нашего бытия превратилась в амнезию: утешающее прошлое как бы затянулось густым туманом...
А может быть, я просто переработался и мне окончательно надо отдохнуть? Всё к чёрту и срочно - на Канары! Срочно!!!
Кирьят-Ата, Израиль