Зовні та зсередини
Темніш за все перед світанком.
А я знову й знову про це нагадую собі. Щоб рухатися далі. Ті, хто вигадав святкувати початок року в найтемніші часи - я вас не розумію. Який святковий настрій, коли так відчутно дихає смертю й тяжким сном кожен день? Надія - на те, що світанок, він колись буде, але завжди поруч з нею в такий час непозбувний страх, що може й ні...
Намагаюсь закрити усі власні свої борги до Йоля, запалюю свічки кожного вечора та сподіваюсь, що усі ми зможемо побачити перший спалах світанку, що прийде на графітове ранкове небо після Найдовшої ночі року.
А я знову й знову про це нагадую собі. Щоб рухатися далі. Ті, хто вигадав святкувати початок року в найтемніші часи - я вас не розумію. Який святковий настрій, коли так відчутно дихає смертю й тяжким сном кожен день? Надія - на те, що світанок, він колись буде, але завжди поруч з нею в такий час непозбувний страх, що може й ні...
Намагаюсь закрити усі власні свої борги до Йоля, запалюю свічки кожного вечора та сподіваюсь, що усі ми зможемо побачити перший спалах світанку, що прийде на графітове ранкове небо після Найдовшої ночі року.