.про офіційну мову й міліцію
Київ. Друга доба акції проти прийняття законопроекту "Про принципи державної мовної політики" під стінами Українського дому. 6-а ранку. З переходу на протилежному від Українського дому стороні Володимирського узвозу виходить старший лейтенант міліції й четверо - нижчого звання. На жаль, не встиг розгледіти. Стають ліворуч від червоного тенту "Кока-кола". Один з молодших щось питає в "старшого" й біжить до продавців під тент.
За хвильку несе звідти білий паперовий стаканчик в які наливають еспрессо.
- Я вот ета ні панімаю, какова ані ... тут митингуют! Вон у Канади шесть афіциальних язиков! В Финляндии - не поверите - аж двінаццать! - "старшой", з розумним виглядом починає політбесуду. Підлеглі, повідкривавши роти, слухають.
Ми з колєгою-другом стоїмо метрів за п'ять від них. Кілька хвилин тому ми якраз пояснювали китайському туристові(о п'ятій ранку!!!) в чому проблема із мовами в Україні... Мій сонний мозок починає від слів розумника-старлея закипати. Я не витримую й хвилини.
- Ти дебіл! Де ти бачив у Канаді 6 офіційних мов? - міліціонерів від такого аж розвертає.
- Та я в читал в серйознай кніжкє! - міліціянт почервонів і почав пихтіти як паровоз!
Ще б пак! Така образа при підлеглих!
- Ну а я там жив. Назви мені хоча б три із тих твоїх серйознокнижкових офіційних! - мене починає заносити, переходжу на хамське "ти" - А де у Фінів ти бачив 12 офіційних? Назви ще хоча б одну окрім саамської!
Міліціонер починає, як то кажуть, жувати соплі. Незручно перед підлеглими та й, видно, самому не дуже приємно почувати себе телепнем... Завіса...
ПеСе. От де вони таких ідіотів беруть?