Бунт гвинтиків
Фото: podrobnosti.ua
Державної влади в Україні фактично немає.
Різнобарвні політики, що змінювалися
біля різнорівневих штурвалів,
своїми "чистками" фактично
знищили шар професіоналів,
які забезпечували інституційну
пам'ять у галузях.
Юлія Мостова. SOS, або Лісапетна моя Україна
У середині літа країна поступово починає нагріватися, мов казан із якимось дивним варивом. Традиційне протистояння двох полюсів: «влада-опозиція» локалізувалося зараз у неприродний для пострадянського часу конфлікт «народ-міліція», а Врадіївка, Святошино, видається, лише перші ластівки чогось більш драматичного та кривавого. Логічний наслідок урядування, здавалося б, антагоністичних режимів - Ющенка та Януковича - який полягає у тому, що вербальні заклики до верховенства закону ніколи не узгоджувалися із фактичним беззаконням еліт, а, отже, і їхніх силових інструментів. Власне кажучи, у цьому й розгадка безвиході, у яку потрапило українське суспільство, і з якої тепер так повільно і невпевнено намагається вирватися.
Протести проти міліцейського свавілля, не завжди коректні і «чисті» з точки зору правових підстав, здебільша підігріті політиками, позбавленими улітку сцени для демонстрації своїх талантів, обернулися тепер… спалахами міліцейських бунтів. У сконцентрованому вигляді вони вихлюпнулися на форум працівників МВС, де подибуємо досі екзотичні та відверті заклики «не дивитися старі чи жінки, або вони нас, або ми їх! Краще померти стоячи, ніж жити на колінах!» або «Поки міліція не змусить поважати себе (боятися) і не відкриє вогонь на ураження при спробах штурму, діла не буде» (курсив мій - Авт.). Наприкінці минулого тижня міліцейський протест вийшов з віртуалу на трасу Київ - Черкаси. Цей відчайдушний крок вже містить ознаки повної дезорієнтації МВС у подіях, що відбуваються, і в завданнях, які перед ними ставить не надто втямлива влада. З одного боку, досі вона (влада) відпустила міліцію на «кормління», віддавши їй функції первинного рекету на ринках і вимагаючи навзамін лише справного плину «десятини» у бездонні кишені вищих посадовців, з іншого ж, перетворила її у закланного цапа, коли починає відгонити смаженим. Роки, а, може, й десятиліття безкарності виробили у правоохоронців імунітет проти будь-яких зазіхань на своє «право», натомість зараз, як написав один із завсідників згаданого форуму: «все просто: слід практично щодня показувати по ТБ, що можна безкарно штовхатися з міліцією...». Чим-чим, а безкарністю не бажає ділитися ніхто.
Отже, маємо перші бунти «гвинтиків». Вони наростатимуть, оскільки навряд чи можна чекати, що особа, від якої нині в країні залежить все, офірує задля спокою найвищого міліцейського очільника. Генерал Захарченко, за визначенням багатьох спостерігачів, з когорти «гвардії «опричників», які ще чекають на свій шмат після великого переділу коштом олігархів (бо хто нині зважиться категорично заперечити, що ближче до 2015 року в Україні не сяде свій «ходорковський»?). Тобто середню та низову ланку МВС наразі кинуто на поталу розгніваному народові, і їхніми погонами, званнями та залишками офіцерської честі гаситимуть вогнища спонтанних протестів. Якщо так, то варто очікувати або лобового зіткнення цих двох сил, або… їх альянсу. Порозуміння між ними означатиме серйозні проблеми для режиму.
Ігор Гулик
Більше читайте тут: «Мафія», «Країна удільних бантустанів», «Вони себе знищать»
Бунт винтиков
Государственной власти в Украине фактически нет.
Разноцветные политики, менялись
у разноуровневых штурвалов,
своими "чистками" фактически
уничтожили слой профессионалов,
которые обеспечивали институциональную
память в отраслях.
Юлия Мостовая. SOS, или Лисапетна моя Украина
В середине лета страна постепенно начинает нагреваться, как котел с каким-то странным варевом. Традиционное противостояние двух полюсов: «власть-оппозиция» локализовалось сейчас на неестественным для постсоветского времени конфликте «народ-милиция», а Врадиевка, Святошино, кажется, только первые ласточки чего-то более драматического и кровавого. Логическое следствие управления, казалось бы, антагонистических режимов - Ющенко и Януковича - которое заключается в том, что вербальные призывы к верховенству закона никогда не согласовывались с фактическим беззаконием элит, а, следовательно, и их силовых инструментов. Собственно говоря, в этом и разгадка тупика, в который попало украинское общество, и с которого теперь так медленно и неуверенно пытается вырваться.
Протесты против милицейского произвола, не всегда корректные и «чистые» с точки зрения правовых оснований, большей частью подогретые политиками, лишенными летом сцены для демонстрации своих талантов, обернулись теперь ... вспышками милицейских бунтов. В сконцентрированном виде они выплеснулись на форум сотрудников МВД, где встречается еще экзотические и откровенные призывы «не смотреть: старики - женщины, или они нас, или мы их! Лучше умереть стоя, чем жить на коленях!, «Пока милиция не заставит уважать себя (бояться) и открывать огонь на поражение при попытках штурма, дела не будет» (курсив мой - Авт.). В конце прошлой недели милицейский протест вышел из виртуала на трассу Киев - Черкассы. Этот отчаянный шаг уже содержит признаки полной дезориентации МВД в событиях происходящих, и в задачах, которые перед ними ставит не слишком уразумелая власть. С одной стороны, до сих пор она (власть) отпускала милицию на «кормление», отдав ей функции первичного рэкета на рынках и требуя взамен лишь исправной уплаты «десятины» в бездонные карманы высших чиновников, с другой же, превратила ее в закланного козла, когда начинает вонять жареным. Годы, а может, и десятилетия безнаказанности выработали у правоохранителей иммунитет против любых посягательств на свое «право», а сейчас, как написал один из завсегдатаев упомянутого форума: «все просто: нужно практически ежедневно показывать по ТВ, что можно безнаказанно толкаться с милицией ... ». Чем-чем, а безнаказанностью не желает делиться никто.
Итак, имеем первые бунты «винтиков». Они будут нарастать, поскольку вряд ли можно ждать, что лицо, от которого в настоящее время в стране зависит все, пожертвует ради своего покоя высшего милицейского руководителя. Генерал Захарченко, по определению многих наблюдателей, из когорты «гвардии« опричников», которые еще ждут своего куска после большого передела за счет олигархов (ибо кто сейчас решится категорически возразить, что ближе к 2015 году в Украине не сядет свой «ходорковский»?) . То есть среднее и низовое звено МВД пока бросили на растерзание разгневанному народу, и его погонами, званиями, остатками офицерской чести будут гасить очаги спонтанных протестов. Если да, то следует ожидать или лобового столкновения двух сил, или ... их альянса. Согласие между ними будет означать серьезные проблемы для режима.
Игорь Гулык
Больше читайте здесь: «Мафия», «Страна удельных бантустанов», «Они себя уничтожат»