Замітки про ввічливість, або чому я не здороваюся в асьці
Продовжу про онлайн-спілкування.
IRL прийнято перед початком розмови здороватися, у випадку паузи в розмові вибачатися, а при закінченні прощатися. Спробуємо розібратися в тому, звідки ростуть ноги в цих правил і як можна їх з розумом перенести на онлайн-спілкування.
Привітання. Ставить на меті:
1) при зустрічі показати, що ми помітили і впізнали співбесідника
2) звернути його увагу на себе
3) показати, що ми хочемо щось йому сказати
Слід зазначити, що не обовязково це досягається привітанням у прямому значенні слова в ролі «привітання» може бути і вибачення, і звертання. Однак мета при цьому не міняється.
Вибачення. Застосовується для повідомлення, що розмову треба призупинити і для моральної компенсації співбесіднику, якому це може створити незручності.
Прощання. Як правило, складається з двох фаз спочатку ми повідомляємо людині, що розмова закінчується («Ну, я тоді побіжу», «У мене, здається, все», «Ну що ж, буду збиратися»), потім відбувається власне прощання. Перша фаза потрібна для того, щоб не трапилось так, що людина ще має що сказати, а ми вже пішли кудись. Власне ж прощання, як правило, відбувається після того, як нам самим нема чого сказати і коли ми переконалися, що співбесідник свою думку також закінчив. «Прощання» може обмежуватися першою фазою, якщо, скажімо, людина йде в сусідню кімнату тут варто лише переконатися, що людина закінчила свою думку.
Тепер про аську.
Привітання. Коротко зазвичай воно в асьці непотрібне і навіть шкідливе.
Непотрібне тому що клієнт нашого співбесідника з першим же нашим повідомленням виконає всі три пункти, які вимагаються від привітання: напише, від кого прийшло повідомлення, голосно співатиме і яскраво блиматиме на екрані, щоб привернути його увагу і дасть знати, що ми щось бажаємо сказати. Якщо так важливо дотриматись ритуалу, можна включити привітання в перше повідомлення разом з інформацією по суті питання. Ще як варіант поздороватися «заднім числом», другим повідомленням. Такий варіант створить деяку динаміку спілкування, покаже, що Ви активно зайняті даною розмовою.
Шкідливе тому що, на відміну від живого спілкування, коли ми можемо відразу після привітання пререйти до суті розмови, в Інтернет-пейджерах людина зможе почати читати наше друге повідомлення лише тоді, коли ми наберемо його повністю і відправимо. Увесь проміжок часу між приходженням привітання і власне повідомлення «по суті» людина, ймовірно, проведе в тупому спогляданні порожнього вікна чату. Якщо це буде 5-10 секунд, то, в принципі, це цілком прийнятно. Якщо ж людина написала «привіт» і на хвилину застрягла в глибокому «typing», то мене це, чесно скажу, дратує.
Є, щоправда, виключення: коли є деяка запланована розмова і про це памятають обоє, то привітання дозволить нашому співбесіднику почати готувати відповідь на наше питання ще до того, як ми його напишемо.
Вибачення. Тут все просто якщо ми активно спілкуємось, то перед тим, як відійти від компютера, слід вибачитися і повідомити про це. Якщо в спілкування сама собою виникла пауза, і посеред неї виникла потреба відійти, то у випадку, якщо не очікується якась важлива розмова, то можна обмежитись зміною статусу. Хоча якщо відійти треба надовго і людина може не дочекатися Вашого повернення, то повідимити про це буде не зайве.
Ну і прощання. Тут ситуація ускладнена тим, що ми не можемо по співбесіднику побачити, бажає він ще щось сказати чи ні, і навіть чи присутній він за компютером. Зазвичай я прощаюсь в два повідомлення, що відповідають фазам прощання першим повідомляю про причину, чому я іду, і, якщо мені нічого не пишуть або просто прощаються, то я теж прощаюсь. У випадку, якщо від людини немає відповіді, я витримую деякий тайм-аут, в залежності від того, наскільки поспішаю, зазвичай це 1-3 хвилини. Це дозволить людині зупинити мене, якщо вона хотіла щось сказати.
Ну і наостанок. Якщо відключаєшся ненадовго (в межах години), наприклад, щоб доїхати з роботи додому, і ніяких важливих розмов не передбачається, то можна і взагалі не прощатися це буде такий собі своєрідний аналог статусу «відійшов».