Як Азія Союз зруйнувала
Людині властиве бажання безпеки. Однак реально людина самостійно убезпечитись не здатна, тому вона змушена для реалізації цієї потреби покладатися на когось, хто зміг би забезпечити людині впевненість у завтрашньому дні.
Перше в історії рішення цього питання було доволі очевидне: родичі бережуть безпеку один одного, людина покладається на своїх рідних. Дуже швидко стало зрозуміло, що чим ширше коло «гарантів безпеки», тим більшою мірою людина може почуватися безпечно. Склалася культурна традиція, відповідно до якої прийнято стало карати порушника чужої безпеки всім суспільством. Однак це працювало лише в різко виражених випадках; для суперечливих випадків люди спочатку призначили окремих людей, які на свій розсуд розвязували суперечки, і їх волю суспільство виконувало як свою. Зявились також набори формальних правил, яких цим людям слід було дотримуватися при прийнятті рішень. Однак рішення все одно залишались довільними.
Потім римлянам в голову прийшла геніальна думка, до якої раніше люди не додумувались: вибудувати з формальних правил закінчену систему (механізм), в якій кожне рішення посадової особи є формальним (прийнятим по формальним правилам і базованим на формально встановлюваних фактах), і, таким чином, його завжди можна перевірити. В такій системі не залишається місця для довільних рішень. Тому в ній людина теоретично може почуватися максимально безпечно, не залежачи при цьому особисто від жодної іншої людини. Майбутній Європі ця система дуже сподобалась. На даний момент ця парадигма побудови суспільство настільки міцно вросла в європейську свідомість, що я надалі буду називати її «європейською».
Натомість в багатьох культурах досі прийнято покладатися не на механізми, а на особисті стосунки на родичів та друзів. Така позиція прийнята в багатьох азіатських країнах, в єврейській культурі, значною мірою в Росії. Умовно можна назвати цей підхід «азіатським».
В кожного з цих підходів є свої плюси і свої мінуси. Один момент я вже згадував: європейський варіант дозволяє не залежати від інших людей і плювати на всіх, і ніхто тобі нічого за це не зробить. Прометей в цьому плані є дуже європейським персонажем Європа любить, коли у людини є можливість не коритися сильним. Азіатський підхід натомість змушує вибудовувати взаємини між людьми, що є зовсім не останньою справою. Мене, наприклад, в цьому ключі зовсім не дивує, що європейські сімї в середньому менш міцні.
Європейський підхід дозволяє абстрагуватися від особистих, емоційних елементів при розвязанні проблеми. Таке середовище сприяє розвитку формального мислення. Не можу сказати, що воно якимось чином «вище» чи важливіше, ніж чуттєве, але думаю, це не останній фактор, який посприяв тому, що сучасний науково-технічний прогрес бере початок у Європі.
Соціалізм радянського зразку є у цьому аспекті дуже європейською ідеєю: «соціалізм це облік». Більшовики спробували формалізувати ті області життя, які раніше не піддавалися формалізації. В деяких з цих областей азія виявилася сильнішою, і форму обходили у догоду особистим відносинам. В цьому, як на мене, трагедія російского комунізму конфлікт традиційно сильних в суспільстві общинних ідей, які схиляють людей до побудови комуністичного суспільства, і тенденції покладатися на знайомства, яка не дозволяє вибудувати єдиний можливий в сучасному світі зразок такого суспільства базований на формальній регламентації всієї економічної діяльності країни.
В цій замітці я свідомо не згадував Україну. В нас ситуація суттєво відмінна від російської, але для українців також характерна як азіатська ідея «кумівства», так і європейська ідея особистої свободи, яка може бути реалізована тільки тоді, коли людина є реально незалежною від інших членів суспільства. Що з цим робити поки що не знаю.