Одеський вікенд
Місто всупереч моїм упередженим очікуванням зустріло вибухом позитиву.
Повно старих будівель дорадянського періоду Вони додають шарму старовини цьому південному місту, просоченому життям і його яскравими фарбами. Це не камерний Львів, не динамічний Київ, і не звичайне гамірне курортне місто, де бурхливе життя вирує лиш кілька місяців на рік. Тут є все, щоб радіти життю. І головне - тут вміють радіти життю. Бо головна особливість цього міста -люди. Саме вони наповнюють його цим неповторним оптимізмом.
Одесити справді мають в своєму характері здатність сприймати життя по-філософськи і з гумором. Справжнього одесита не злякаєш політичними жахами чи черговим подорожчанням комунальних послуг - ставлення до таких траблів не є пофігистичним, просто містить необхідну частку іронії. Коли не можеш змінити ситуацію, треба спробувати змінити кут зору - такий собі одеський рефреймінг. У цьому їм нема рівних. Дуже потішило спілкування з бабусею семидесяти з гаком років - бабуся-вахтерка, впускаючи пізніх гостей о третій ранку в парадний, замість нарікати дуже дотепно жартувала. Сподобалося, як на прохання пояснити дорогу до катакомб, відгукнулися одразу троє одеситів і покинувши свою роботу почали гуртом пояснювати в якому напрямку треба їхати, по ходу дискутуючи між собою і відстоюючи кожен свій варіант (то дрібниці, що насправді їхати потрібно було в напряму, який не вказав жоден з трьох).Сподобалася сміливість смаків одеситок - вони не бояться яскравих кольорів, коротких суконь, високих підборів і головне, вони вміють в тому всьому виглядати чарівно а не вульгарно.
Надзвичайно сподобалися одеські дворики. Пробувати шукати когось за адресою «вул. така-то, буд. такий-то, квартира номер» у цьому царстві мансард, коридорів, переходів, гвинтових сходів, різноформатних табличок з інструкціями і рекомендаціями як до кого дзвонити абсолютно марна справа, але мешканці двору помітивши нового персонажа в дворі без зайвих запитань із вашого боку викладуть докладно всю необхідну інформацію про розшукувану людину в купі з останніми новинами особистого життя розшукуваного і цієї комунальної республіки в цілому. Рідкісна безпосередність у спілкуванні. Цікаво, що таких дворів повно у самому центрі міста, варто лише увійти в котрусь із арок на Буніна, Дерибасівській, Єкатерининській і опинишся в найтиповішому їз них - мотузки з розвішеною білизною, перетягнуті через увесь двір, довгий балкон-коридор обвитий виноградом, а на балконі навколо чайника отаборилася компанія з гітарою.
Море. Знаю, що є сотні місць, де море прозоріше, а пляжі чистіші, але саме це море і ці пляжі у купі з одеськими вулицями, гамірливим Привозом, вишуканим Одеським оперним, дотепністю мешканців творять той славетний одеський колорит.
Відвідини цього міста не були запланованими заздалегідь, чесно кажучи, я навіть не хотіла туди їхати, не надто багато чекала від цього міста, точніше була упереджено впевнена, що не знайду там того, чого шукаю у своїх мандрівках. Так, Одеса справді не потрапляє до того «формату» міст, які я зазвичай обираю, воно інше, але безперечно варте того, щоб його побачити.
Трохи фото тут http://pics.livejournal.com/i_n_f_a_n_s/gallery/00018gw9
Ну і трохи фотк з червневої поїздки Київ-Житомир-Меджибіж-Кам'янець-Хотин-Червоноград-Чортків-Хмеьницький-Київ http://pics.livejournal.com/i_n_f_a_n_s/gallery/0001b3fw
Ну зовсім трошки з Батурина http://pics.livejournal.com/i_n_f_a_n_s/gallery/0001ch9p