як у кіно
Здається, я на якийсь час потрапила в кіно. Наразі - декорації міжнародного видавничого форуму, смачні страви й такі собі чаї-кави, красиві люди, неймовірні повороти та… інтрига. Надихаюча така.
Хоч офіційно все виглядає не так аж романтично: перекладаю семінари, ходжу на ділові зустрічі й роблю новинні фотосесії на MarketSquare Europe. На щастя, тут купа знайомих облич, усмішки й обійми, жарти й подарунки. Та мені доводиться перекладати російською - а це таки мінус, бо в голові відбувається подвійний переклад. Ну нічо.
Сьогодні заприязнились з Ellen Elwell - дружиною директора одного з найбільших у світі християнських видавництв, "Tyndale Publishing", музиканткою і письменницею. І в нас якось одразу виникла ідея спільного проекту. Увечері довго обговорювали його за чаєм і шоколадним печивом, ділилися романтичними історіями і багато сміялися. Тепер почуваюся неймовірно щасливою - як у кіно.
А вранці я прокинулася вдома в своєї рідної дівчинки, з якою ми вчора в її затишній хатинці - де крім неї живе маленький хлопчик, пухнаста кішка, добрий старенький дідусь і розумний чоловік - говорили про книжки, музику, Бога і віру, радість і родинне щастя. А перед тим із дорогоцінними Спрінгами і янголятком Н. снідали під пісні зі старих чорно-білих фільмів за столиком, накритим картатою червоно-білою скатертиною. З цими людьми добре завжди. Навіть у дуже скажені дні.
Дивлюся на Божі дарунки дитячими очима й не знаю, що робити зі своїм подивом, вдячністю і зачудуванням Його добротою. А ще дуже скучаю за І. Не бачилися один день - але мені вже так щемко і хочеться додому, в його обійми.
Хоч офіційно все виглядає не так аж романтично: перекладаю семінари, ходжу на ділові зустрічі й роблю новинні фотосесії на MarketSquare Europe. На щастя, тут купа знайомих облич, усмішки й обійми, жарти й подарунки. Та мені доводиться перекладати російською - а це таки мінус, бо в голові відбувається подвійний переклад. Ну нічо.
Сьогодні заприязнились з Ellen Elwell - дружиною директора одного з найбільших у світі християнських видавництв, "Tyndale Publishing", музиканткою і письменницею. І в нас якось одразу виникла ідея спільного проекту. Увечері довго обговорювали його за чаєм і шоколадним печивом, ділилися романтичними історіями і багато сміялися. Тепер почуваюся неймовірно щасливою - як у кіно.
А вранці я прокинулася вдома в своєї рідної дівчинки, з якою ми вчора в її затишній хатинці - де крім неї живе маленький хлопчик, пухнаста кішка, добрий старенький дідусь і розумний чоловік - говорили про книжки, музику, Бога і віру, радість і родинне щастя. А перед тим із дорогоцінними Спрінгами і янголятком Н. снідали під пісні зі старих чорно-білих фільмів за столиком, накритим картатою червоно-білою скатертиною. З цими людьми добре завжди. Навіть у дуже скажені дні.
Дивлюся на Божі дарунки дитячими очима й не знаю, що робити зі своїм подивом, вдячністю і зачудуванням Його добротою. А ще дуже скучаю за І. Не бачилися один день - але мені вже так щемко і хочеться додому, в його обійми.