Цей день в історії Неньки: Прутський мир
12 липня 1711 року відбулась важлива історична подія - було підписано мирну угоду між московською армією та силами коаліції, до складу якої входили турецький султан, кримський хан, шведський король, гетьман Пилип Орлик та кошовий Кость Гордієнко.
А почалося все з того, що кацапи стали надто вже активно займатися в чорноморському регіоні своєю улюбленою справою - розповсюдженням і подальшим захистом руського миру. Вони настільки загрались у цю дебільну гру, що держави чорноморського регіону вимушені були об’єднатися задля протидії «відпускникам і зеленим чоловічкам» Петра Першого.
Навесні 1711 року, кацапен-ваффе, разом зі своїм фюрером Петром Алоізійовичем Олексійовичем, вирушили через Україну до Молдови. Згодом, їм назустріч виступили коаліційні війська.
8 липня 1711 року, біля села Станілештів, відбулась генеральна битва між московською та коаліційною арміями, і вже наступного дня, все 50-тисячне кацапське військо опинилось в оточенні 120-тисячної коаліційної армії…Вже дуже скоро кацапи зрозуміли, що до них завітало відоме полярне звірятко з цінним хутром. В повітрі розлився тонізуючий аромат піздюлей. Чітко усвідомивши свої перспективи, кацапчики почали тренувати анальні м’язи, запитувати вазелін у полкових лікарів та придумувати різні відмазки, типу «один раз - не підарас» чи «раз в жопу вжик - то ще мужик». Ну, щоб було чим відповідати на образливі коментарі співвітчизників, яким пощастило під час того військового походу залишитися вдома. Але Петру Першому вдалося підкупити великого візира (головного воєначальника) і той погодився на переговори. Хоча легко міг вз’їбати петровських ополченців по повній програмі.
Результатом цих перемовин власне і став Прутський мир, згідно з яким Московська держава віддавала Туреччині кілька стратегічно важливих населених пунктів і зобов’язувалася власноруч розхуярити свої власні, щойно зведені фортеці: Таганрог; Кам’яний Затон та ін. Петро Перший також брав на себе зобов’язання припинити кошмарити поляків, запоріжців та інших козаків. За це, кацапським воякам, які на той час вже мали ідеально прокачаний анал та купу «антипідарастичних» відмазок, було дозволено вийти з оточення, причому з обозом та гарматами.
До речі, за ці поступки великий візир був згодом страчений у Стамбулі.
А документу цьому так і не судилося бути виконаним у повному обсязі. Самі розумієте, будь-які домовленості з кацапами діють лише доти, доки є безпосередня загроза їх очку, а коли ситуація хоч трішки змінюється на користь кацапів, вони знову починають вести себе на міжнародній арені як зонівські пахани.
Тож нам і нашим західним союзникам треба завжди пам’ятати уроки минулого і не робити більше прикрих помилок у майбутньому.
Знайте історію своєї держави, будьте мудрими і будуйте заможну красиву Україну!
А почалося все з того, що кацапи стали надто вже активно займатися в чорноморському регіоні своєю улюбленою справою - розповсюдженням і подальшим захистом руського миру. Вони настільки загрались у цю дебільну гру, що держави чорноморського регіону вимушені були об’єднатися задля протидії «відпускникам і зеленим чоловічкам» Петра Першого.
Навесні 1711 року, кацапен-ваффе, разом зі своїм фюрером Петром Алоізійовичем Олексійовичем, вирушили через Україну до Молдови. Згодом, їм назустріч виступили коаліційні війська.
8 липня 1711 року, біля села Станілештів, відбулась генеральна битва між московською та коаліційною арміями, і вже наступного дня, все 50-тисячне кацапське військо опинилось в оточенні 120-тисячної коаліційної армії…Вже дуже скоро кацапи зрозуміли, що до них завітало відоме полярне звірятко з цінним хутром. В повітрі розлився тонізуючий аромат піздюлей. Чітко усвідомивши свої перспективи, кацапчики почали тренувати анальні м’язи, запитувати вазелін у полкових лікарів та придумувати різні відмазки, типу «один раз - не підарас» чи «раз в жопу вжик - то ще мужик». Ну, щоб було чим відповідати на образливі коментарі співвітчизників, яким пощастило під час того військового походу залишитися вдома. Але Петру Першому вдалося підкупити великого візира (головного воєначальника) і той погодився на переговори. Хоча легко міг вз’їбати петровських ополченців по повній програмі.
Результатом цих перемовин власне і став Прутський мир, згідно з яким Московська держава віддавала Туреччині кілька стратегічно важливих населених пунктів і зобов’язувалася власноруч розхуярити свої власні, щойно зведені фортеці: Таганрог; Кам’яний Затон та ін. Петро Перший також брав на себе зобов’язання припинити кошмарити поляків, запоріжців та інших козаків. За це, кацапським воякам, які на той час вже мали ідеально прокачаний анал та купу «антипідарастичних» відмазок, було дозволено вийти з оточення, причому з обозом та гарматами.
До речі, за ці поступки великий візир був згодом страчений у Стамбулі.
А документу цьому так і не судилося бути виконаним у повному обсязі. Самі розумієте, будь-які домовленості з кацапами діють лише доти, доки є безпосередня загроза їх очку, а коли ситуація хоч трішки змінюється на користь кацапів, вони знову починають вести себе на міжнародній арені як зонівські пахани.
Тож нам і нашим західним союзникам треба завжди пам’ятати уроки минулого і не робити більше прикрих помилок у майбутньому.
Знайте історію своєї держави, будьте мудрими і будуйте заможну красиву Україну!