Собаки
Собаки тут були від самого початку, як ми заїхали. Типові такі, знаєте дворняги із клоками шерсті, кольору асфальту та пожухлого листя. Вічно голодні вони весь час грілися на сонці із чіткими перервами на обід, коли вони зустрічали тебе поглядом у очі, підлабузнюючись в очікуванні шматка хлібу чи то чогось смачнішого. Більшість з них була стерілізована, але кількість їх росла разом із ростом частини. Вони поділили територію на ділянки і було чутно їх розборки між собою, коли хтось нахабний перетинав одні їм відомі границі. А місцеві розповідали про гризанину, що проходила майже щоночі. Пізніше прибули солдати, такі самі прості як ті дворняги, та дали їм імена. Вони розповідали останні новини, знали хто підбив лапу та всі разом вихожували дурну Муху, яка попала під машину.
Ніхто не знав, хто виконував того наказу. Ті, хто прийшли рано вранці бачили муки тих, хто не помер вночі. Пізніше водій зібрав усіх померлих та кинув прямо до крильця, смачно проїхавши зілом поперек газона, що так ретельно прибирався до приїзду командування.І було в цьому щось не від війська, а від війни. Що тхне підлістю та трупами невинних.
Ніхто не знав, хто виконував того наказу. Ті, хто прийшли рано вранці бачили муки тих, хто не помер вночі. Пізніше водій зібрав усіх померлих та кинув прямо до крильця, смачно проїхавши зілом поперек газона, що так ретельно прибирався до приїзду командування.І було в цьому щось не від війська, а від війни. Що тхне підлістю та трупами невинних.