Патріотизм як робота
Текст є результатом довгих роздумів на тему патріотизму, національної ідентичності та іміграції. Чи можете ви чітко відповісти на ці питання?
Добре чи погано імігрувати?
Чи є імігранти зрадниками?
Чи повина людина бути партіотичною?
Що ви розумієте під словом патріотичність?
Я довго задавався такими питаннями і нарешті знайшов для себе відповіді. Для затравки ось вам трохи відео.
Почнемо з національності чи то країни. Її, як батьків не обирають, ви народжуєтесь вже кимось, виховуваєтесь в якийсь родині. Далі, ви для себе вирішуєте, чи важлива для вас ця сама держава чи національна ідентичніть. Якщо ні, то живете ви собі далі і не асоціюєте себе ні з країною, ні з оточуючими. Якщо в такому разі ви раптом машете прапорцем під час перемог зборної, чи на святі незалежності -- грош вам ціна, бо ви брешете собі та оточуючим. Такою ж огидною буде виглядати ваша критика до влади, держави, доріг, тощо. Ви є просто пассажир на цьому потягу, тож не вийобуйтесь та платіть за проїзд. Можете пересідати на інший потяг, якщо є місця та білети по карману.
Але ви цілком можете вважати себе "громадянином світу" та шукати собі кращого життя, чи то імігруючи як програміст до Польщі, чи то ламаючи паркан на кордоні Греції та Македонії разом із однодумцями. Єдина ваша втрата, то ідентичніть.
Далі, якщо ви вирішили, що національність чи то держава для вас важливі, то знов таки, у вас є 2 вибора -- робити щось на користь уявного "суспільного блага", чи то не робити. Якщо нічого не робите, то ви схожі на жирну тупу бабу, яка постить статуси "любіть мене такою, яка я є". Досить популярна тут думка -- "я плачу податки". Ні, податки це не вклад у державу, це плата за проїзд у нашій роздолбаній вонючій маршрутці. Це треба розуміти.
Тепер ми переходимо до останнього варіанту, так званого цвіта нації. Це люди, які усвідомлюють себе належними до країни і хочуть для неї щось робити. Звичайно, самотужки з України Швейцарію ви не зробите, треба розуміти що саме треба робити і що з цього зможете зробити саме ви. Також треба розуміти, що якщо ви перечислюєте 100 грн в місяць на потреби армії, то і віддача від такої роботи буде відповідною. Треба намагатись об'єднуватись із однодумцями, шукати однодумців (а вони зазвичай є). Треба розуміти довжину шляху на своє положення на ньому. Власне для Вас пояснювати треба менше за все. Доречі, як на мене, ви можете імігрувати, як свого часу вже робили Бандера, чи то інші діячі під впливом обставин, головне ким ви себе усвідомлюєте і що робите для уявного "суспільства".
Якось так. Кожен вільний обирати свій шлях.
Добре чи погано імігрувати?
Чи є імігранти зрадниками?
Чи повина людина бути партіотичною?
Що ви розумієте під словом патріотичність?
Я довго задавався такими питаннями і нарешті знайшов для себе відповіді. Для затравки ось вам трохи відео.
Почнемо з національності чи то країни. Її, як батьків не обирають, ви народжуєтесь вже кимось, виховуваєтесь в якийсь родині. Далі, ви для себе вирішуєте, чи важлива для вас ця сама держава чи національна ідентичніть. Якщо ні, то живете ви собі далі і не асоціюєте себе ні з країною, ні з оточуючими. Якщо в такому разі ви раптом машете прапорцем під час перемог зборної, чи на святі незалежності -- грош вам ціна, бо ви брешете собі та оточуючим. Такою ж огидною буде виглядати ваша критика до влади, держави, доріг, тощо. Ви є просто пассажир на цьому потягу, тож не вийобуйтесь та платіть за проїзд. Можете пересідати на інший потяг, якщо є місця та білети по карману.
Але ви цілком можете вважати себе "громадянином світу" та шукати собі кращого життя, чи то імігруючи як програміст до Польщі, чи то ламаючи паркан на кордоні Греції та Македонії разом із однодумцями. Єдина ваша втрата, то ідентичніть.
Далі, якщо ви вирішили, що національність чи то держава для вас важливі, то знов таки, у вас є 2 вибора -- робити щось на користь уявного "суспільного блага", чи то не робити. Якщо нічого не робите, то ви схожі на жирну тупу бабу, яка постить статуси "любіть мене такою, яка я є". Досить популярна тут думка -- "я плачу податки". Ні, податки це не вклад у державу, це плата за проїзд у нашій роздолбаній вонючій маршрутці. Це треба розуміти.
Тепер ми переходимо до останнього варіанту, так званого цвіта нації. Це люди, які усвідомлюють себе належними до країни і хочуть для неї щось робити. Звичайно, самотужки з України Швейцарію ви не зробите, треба розуміти що саме треба робити і що з цього зможете зробити саме ви. Також треба розуміти, що якщо ви перечислюєте 100 грн в місяць на потреби армії, то і віддача від такої роботи буде відповідною. Треба намагатись об'єднуватись із однодумцями, шукати однодумців (а вони зазвичай є). Треба розуміти довжину шляху на своє положення на ньому. Власне для Вас пояснювати треба менше за все. Доречі, як на мене, ви можете імігрувати, як свого часу вже робили Бандера, чи то інші діячі під впливом обставин, головне ким ви себе усвідомлюєте і що робите для уявного "суспільства".
Якось так. Кожен вільний обирати свій шлях.