буденна есхатологія

[haydamaka]

            буденна есхатологія

Павлові Ковачу-старшому

того вечора ми усі чекали кінця світу

знічев’я, ніби пенсіонери,

що спостерігають за перехожими

зі своїх вікон з радянською тюллю

і тьощиними язиками

ми чекали на кінець світу без сповіді і вибачень

як Робесп’єрові якобінці на страту

усі згадували минулі кінці світів

сміялися

і замовляли наступні напої

того вечора

грози оминали нас боками

ніби чорногірський хребет

ми сміялися з них,

хоча у кожного з нас

могла поцілити блискавка

бо з сердець стирчали

заіржавілі ножі

тієї ночі

ми опинилися у майстерні

порослій бедзірівськими деревами

полотна дивилися дотиком

читаючи зображення

як шрифт брайля

наші глибокі горлові співи

невидимо сколихували

цигарковий дим під стелею

кінець світу застав нас над ранок

так само буденно і звично

ніби розчинна кава

яку наливає автомат

у пластикову склянку