(no subject)
Вчора після сніданку, десь о пів на одинадцяту, пішли на пляж. По дорозі, в під’їзді, зустріли сусідку Лєну, яка ляпнула: «Куди ви так пізно йдете? Там вже жарко.» Н. роздратувалась від такої фамільярності, а я порадив просто забити та уникати її.
Щойно ми прийшли на пляж, небо почало затягувати хмарками і не було так жарко. Ми врешті все одно трохи підгоріли, але зовсім трохи.
На пляжі, як завжди, було цікаво: купа різних примітних людей. А ми з Н. обожнюємо за такими спостерігати, підслуховувати розмови. Просто перед нами була якась мажорна парочка: дівчина з ідеальною фігурою; вони навіть не купались. Можливо, гидувались води в Дніпрі. Справа бухала якась компашка з дуже повним чоловіком, позаду нас - дідусі, один з яких матюкався, коли говорив по телефону. Дві дівчини в чорних майже однакових купальниках з майже однаковими стрункими фігурами, одна в чорній бейсболці. Були й наші старі знайомі: бабусі, які грають в карти і курять, відходячи на певну відстань від людей.
Після пляжу їздив у «Розетку» на Петрівці забирати покупки. На проспекті Бандери (Московському) якраз кладуть верхній шар асфальту, тому по дорозі туди трохи постояв у заторчику. Назад доїхав швидко.
В кваліфікації Формули 1 поул-позішн взяв Ферстапен, в нього хороший шанс виграти гонку в неділю. Леклер 7-ий, що теж непогано, але важко передбачити, як у нього піде гонка. Минулих вихідних він теж стартував 7-им чи 6-им, не пам’ятаю, але закінчив out of points.
Ввечері подивились «Земля кочівників». Крутий фільм про любов і самотність. Н. після перегляду прочитала кілька негативних відгуків на baskino: «медленный и скучний». Ну да, це тобі не «Ліга справедливості» чи «Похмілля у Вегасі». Ближче до кінця фільму трохи розчулився, співставивши головну героїню з собою: навіть тим, хто не дуже любить проводити час з людьми, час від часу потрібне спілкування, відчуття того, що ти комусь цікавий, потрібний. Можна разом посміятись над якимось жартом, сказати щось неважливо, посміхнутись, а потім знову повернутись до мушлі зі своєю самодостатністю.
Казюлька Лео ці дні дуже неспокійний: щогодини (або що дві) нявчить і будить нас. При чому не просить їжу, а незрозуміло чого. На другу і третю ніч такої радості довелося закривати його в пральні (кімнатці з бойлером і пральною машиною). Там якраз стоїть його туалет, та й він зрозумів вже, що звідти його не випускаємо, навіть коли дряпається і нявчить.