Город на букву Ж.
Сьогодні вранці, в будень, випало самому прогулятися ранковим Житомиром. Всього за одну годину спокійно випив каву в кав'ярні за квартал від будинку, де живуть батьки дружини, пройшовся (теж спокійно-спокійно!) до самого центру, прогулявся туди і назад Михайлівською.
Так, Житомир дуже-дуже спокійний. Михайлівська гарно облаштована, відчувається більше місця, після того як всю пішохідну вулицю зробили на одному рівні, без тротуарів; навіть не зважаючи на досить широкі літні майданчики від кав'ярень.
Багато людей йдуть кудись у справах, хтось спокійно допиває ранкову каву, щоб потім (теж неспішно) теж чимось зайнятися. (Або просто повернутися додому.) Нагадало львівський центр, коли ми були в ньому теж не на вихідні.
Згадую, що в Києві теж в центрі люди кудись йдуть (хоча спершу подумки і вивищував своїх житомирців, мовляв вони багато ходять, «скільки того Житомира, можна пішки все обійти»), там же вістані довші все-таки. Коли ще ходив-їздив до офіса, дещо схоже відчувалось в районі площі Льва Тостого. Але швидкості все ж вищі, плюс проїжджа частина.
Центр Михайлівської