...

[hatunka]

ранкове сонце спати не лягало.
вечірній сон за мною цілий день услід ходив.
ту палицю давно ми перегнули - ми її зламали.
зламали сонце вранці, сон у ніч.

тоді ми кроками дорогу знали,
на осліп йшли, на осліп повертали.
тоді червоний пил квіток
сліпив нам зір.
тепер колеса поміняли,
тепер дороги довші стали,
тепер червоний пил не з квітів,
а з давно попалених мостів.

ранкове сонце спогади ганяло,
вечірній сон ще мріяв про солодкий день вогнів.
та сон пройшов, ранкове сонце вже вечірнім стало....
пройшла весна, пропав і дим червоних пелюстків....
Станіславка