(no subject)
Дивна звичка
дивитися фільм
на чужому екрані з субтитрами -
підглядати німе кіно
схожа на залежність
згадувати всі місця
в яких була нехотячи:
семінари і костюмовані вечірки,
весілля і тімбілдінги
Переважно дивуєшся,
як всі ці досвіди
в тобі вміщаються,
але потім усвідомлюєш,
що сімдесятий рік
далі ніж тридцятий -
«Ріж століття, як торт! -
пропонуєш собі, -
або хоча би,
як пласку піцу
від якої залишать краї.
П‘ятдесятий має бути
десь посередині…»
«Я видел луч света.
Он касался
лика спящей девочки -
почти младенца,
почти святой,
безмятежной» -
мав би прокоментувати
російський класик
чи простий пасажир,
який його читав,
коли ніж-коліщатко
скрипів би об тарілку.
«Звідки я це знаю?
А головне навіщо
я понівечена
цим знанням?»
Таксисту прислали пральку в чат -
я думаю: хто ж його друзі
і головне - де вони зараз?
Це знання
здається мені прикладнішим,
приклАдом закріпленим
прИкладом підкріпленим.