Новонароджене дитя - і є носієм нової та юної енергії життя, життєдайної, новопоявленої молодої сили: назва "Іван" оту радість од нововинекненої обіцянки вічности і означала.
Англійці - перші запідозріли оту контамінацію та гібридизацію індоевропейського Івана-Evan-а гебрейською формою, ба й семантикою.
Індоевропейська юність та індоевропейське вічне життя (та здорове-довге-добре життя) - зконтамінувалися чужим богом Ягве (на хвалу й на радість гетерогенности й чужородности та навічного нашестя деслов'янізації та деіндоевропеїзації): українська також зберегла пару з зхристиянізованим ім'ям Іоан/Іван (отак збагнімо модель для розуміння певного увідчуження та знедомашненя нашого мовоума та моводуші - та й додаймо до отого гібридизацію антислов'янською російською):
Evan masc. proper name, Welsh form of John, perhaps influenced in form [вплив первісної індоевропейської форми, яка була згодом семантично й культурно зконтамінована гетерорелігією та іномовністю] by Welsh ieuanc< "young man" (cognate of Latin juvenis), from Celtic *
( ... )
Маємо еон (онтологічна синтетика буття і часу, де буття стає часом) - а отепер гляньмо на вік та вічність: той самий концепт (= переможна сила), де первісна породжувальна сила буття перероджується ув час, хоча й з іншого кореня:
Этимология ВІК: Происходит от праслав. *vēkŏs, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. вѣкъ (др.-греч. αἰών), вѣчьнъ, русск. век, укр. вік, болг. век, мн. ч. векове́, сербохорв. ви̏jек, ве̑к, словенск. vȇk, чешск. věk, словацк. vek, польск. wiek. Родственно лит. viẽkas «сила, жизнь», veikiù, veĩkti «действовать, делать», véikus «проворный, быстрый», veiklus «деятельный, активный, деловой», vỹkis м. «жизнь, живость», vikrùs «бодрый», латышск. vèicu, vèikt «добиваться, пересиливать, одолевать», др.-исл. veig ж. «сила», víg ср. р. «борьба», готск. weihan «бороться», др.-в.-нем. wîgan «бороться», ирл. fichim «борюсь» (из *vikō), лат. vincere «побеждать», pervicāx «упорный, стойкий». + Latin vincere Etymology From Proto-Italic *winkō, from Proto-Indo-European *wi-n-k-, nasal infix from *weyk- (“to overcome
( ... )
Борімося далі з маячнею (не деталізую філософію усіх сукупних первісих онтосил) заради могутности та моци мовоума: отож - геть од москвомаячні та москвомайї, які знеглуздили та засліпили та знемузичнили українців:
З первісних джерельних онтосил - індоевропейський імпульс юности має і Маю, яка концептуально увиразнена саме санскритською:
МАЯТИ: От праслав. *mājātī, *mājǭ «обмануть», от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. намаѬ, намати διανεύειν, помавати, поманѫти (νεύειν, ἐννεύειν), русск. мая́к, мая́чить, ма́ятник, укр. ма́яти «двигать туда-сюда, махать», болг. зама́я, ома́я «чарую, одурманиваю», словенск. májati «двигать туда-сюда», польск. mаjаk «кружной путь; мираж», mаjасzуć «вертеться, кружить; болтать вздор», наряду с чешск. mávat «махать», manout - то же (ср. обману́ть), н.-луж. mawaś «махать»; восходит к праиндоевр. *mā- «дурить». Родственно лит. móti, móju, mójau «махать», лтш. mãt, mãju - то же, далее сближают с др.-инд. māуā́ «превращение, видение, обман, иллюзия», dur-māyúṣ (ДУРМАН) «применяющий злые чары», греч
( ... )
Comments 19
Англійці - перші запідозріли оту контамінацію та гібридизацію індоевропейського Івана-Evan-а гебрейською формою, ба й семантикою.
Індоевропейська юність та індоевропейське вічне життя (та здорове-довге-добре життя) - зконтамінувалися чужим богом Ягве (на хвалу й на радість гетерогенности й чужородности та навічного нашестя деслов'янізації та деіндоевропеїзації): українська також зберегла пару з зхристиянізованим ім'ям Іоан/Іван (отак збагнімо модель для розуміння певного увідчуження та знедомашненя нашого мовоума та моводуші - та й додаймо до отого гібридизацію антислов'янською російською):
Evan masc. proper name, Welsh form of John, perhaps influenced in form [вплив первісної індоевропейської форми, яка була згодом семантично й культурно зконтамінована гетерорелігією та іномовністю] by Welsh ieuanc< "young man" (cognate of Latin juvenis), from Celtic * ( ... )
Reply
( ... )
Reply
Этимология ВІК:
Происходит от праслав. *vēkŏs, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. вѣкъ (др.-греч. αἰών), вѣчьнъ, русск. век, укр. вік, болг. век, мн. ч. векове́, сербохорв. ви̏jек, ве̑к, словенск. vȇk, чешск. věk, словацк. vek, польск. wiek. Родственно лит. viẽkas «сила, жизнь», veikiù, veĩkti «действовать, делать», véikus «проворный, быстрый», veiklus «деятельный, активный, деловой», vỹkis м. «жизнь, живость», vikrùs «бодрый», латышск. vèicu, vèikt «добиваться, пересиливать, одолевать», др.-исл. veig ж. «сила», víg ср. р. «борьба», готск. weihan «бороться», др.-в.-нем. wîgan «бороться», ирл. fichim «борюсь» (из *vikō), лат. vincere «побеждать», pervicāx «упорный, стойкий».
+
Latin vincere Etymology
From Proto-Italic *winkō, from Proto-Indo-European *wi-n-k-, nasal infix from *weyk- (“to overcome ( ... )
Reply
Этимология αἰών Происходит от праиндоевр. *aiw- «век, срок жизни» (ср.: готск. *aiws «время», др.-в.-нем. ēwī «вечность», нем. je «когда-нибудь», англ. ever «всегда», др.-сканд. ǟvi «вечность», лат. aevum «возраст», др.-греч. αἰών «век», авестийск. āyu «возраст», санскр. आयु (āyú) «жизнь»), далее от праностратическ. *ḥujə «жить» (ср.: монг. yе «поколение»), (ср. также ивр. הוי (hwy) «быть») [звідкіля кажуть - бач, неправильно - що сам сущий Ягве етимологічно походить]
Этимология ИВАН Происходит от др.-греч. Ἰωάννης, далее из ивр. יחנן (Iōḥānān, Iěhōḥānān) «Яхве ЯГВЕ помиловал», из Iō (первая часть тетраграммы YHWH, обозначающей Яхве) + חַנָּה. Русск. Иван - с ХIV в., из др.-русск., ст.-слав. Иоаннъ. Написание Иваннъ сохраняется до ХVI в. (см., напр., Жит. Алекс. Невск. 115; Повесть о Щиле; Пам. стар. лит. 1, 21). Притяж. прилаг. - др.-русск. Ивань, откуда Ива́нгород у Нарвы, др.-русск. Иваньгородъ. Ива́н Купа́ла - калька греч. ᾽Ιωάννης ὁ βαπτιστής «Иоанн креститель» (день 24 июня). ( ... )
Reply
З первісних джерельних онтосил - індоевропейський імпульс юности має і Маю, яка концептуально увиразнена саме санскритською:
МАЯТИ: От праслав. *mājātī, *mājǭ «обмануть», от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. намаѬ, намати διανεύειν, помавати, поманѫти (νεύειν, ἐννεύειν), русск. мая́к, мая́чить, ма́ятник, укр. ма́яти «двигать туда-сюда, махать», болг. зама́я, ома́я «чарую, одурманиваю», словенск. májati «двигать туда-сюда», польск. mаjаk «кружной путь; мираж», mаjасzуć «вертеться, кружить; болтать вздор», наряду с чешск. mávat «махать», manout - то же (ср. обману́ть), н.-луж. mawaś «махать»; восходит к праиндоевр. *mā- «дурить». Родственно лит. móti, móju, mójau «махать», лтш. mãt, mãju - то же, далее сближают с др.-инд. māуā́ «превращение, видение, обман, иллюзия», dur-māyúṣ (ДУРМАН) «применяющий злые чары», греч ( ... )
Reply
Leave a comment