Літургія-людургія: людинослужіння!
МОВОТЕУРГІЯ й ЛЮДИНОВЕЛІННЯ
Літургійне та мовне людинослужіння! «Літ» = люд (люд-ина + люд-инъ) + «ургія» (людо-ургія - liturgy, що не є theurgy - бо теургія) = «енергія, металургія, організм ітд - *werg-» (liturgy)! Маючи безпосередній доступ до тексту Аґамбена заради цитування - нарешті можна трішки легше розбалакатись про археологію богослужіння та мовослужіння та державослужіння! Мабуть і мовослужбовців - стане більше на українській людинослужбі (нинішніх нефункціональних та інертних та нелітургійних недоумків - навіть антислов'янин Путьїн посмів навчати мови та історії)! «Божа Служба» (OPUS DEI) та «Мовна Служба» - ото таїна таїн! Насьогодні-та-нанині-та-натепер: універсально розуміємо вимоги відповідальности й служіння - саме латиною: скажімо - «офіс-оп-фіс (ops, opis + *fakjō) президента» - де зпарадигмізовані два вирішальні концепти: офіційні оперативність та ефективність. Отак - саме офіційний (чинний й вчинком доброчинний) чин мови промовляє до нас та до чину чиновників й чину міністрів (латиняни літурґос - преклали міністер)! Ближче додому: слуга люду (слуга народу) - служить яко офіційний орган (= орган-член-частина-слуга, офіційна й чинна й чітка функція) народного організму (organ = "ургія-праця" окремої одиниці-однини-функції заради цілого організму)... +
Літургійний час таїнств-трапез-містерій - коли все стало літургійним рухом-ургією, од мистецтва до психології та релігії: Liturgical Movement (Liturgische Bewegung: Odo Casel)...